Роль ремарок у п’єсі А. Н. Островського

Твір по літературі: Роль ремарок у п’єсі А. Н. Островського
“Народна трагедія” Островського “Гроза” ставиться до драмати-ческому жанру. Приналежність до цього жанру визначає всю композицію добутку. У цій драмі зачіпаються багато важливих аспектів життя міщанства й купецтва наприкінці 50-х років XIX століття, і автор не може не виразити своєї думки, але для дра-матического жанру засобу вираження авторської позиції не дуже різноманітні: через ремарки, через певного героя й через імена, композицію й т. д. У міру розвитку російської

драматургії змінювалася й роль ре-марок.

У Грибоєдова це в основному опис дій, а в Чехова вони несуть і дуже більше значеннєве навантаження. П’єси Островско-Го призначалися й для читання, тому ремарки його хоча й складаються з досить коротких вставок, але несуть великий внутрішній потенціал. Ремарки в “Грозі” описують пейзаж, обстановку, героїв і їхнє поводження. Лексика, використовувана в коментарях дій, надає їм більше певне значення: “Кабанів кидається бігти”, і не “біжить”.Пейзаж описується докладно тільки в декількох випадках: дії I і IV з видом на Волгу і яр (сц.

2, буд. III). У цих сце-нах

Катерина звільняється від людських законів і звичаїв і віддається природним поривам. Можна доповнити вид на Волгу в “Грозі” (“Суспільний сад на високому березі Волги; за Волгою сільський вид”) пейзажем з “Безприданниці”, дія якої теж відбувається “на високому березі Волги”: “Вид на Волгу, на великий простір: лісу, села й проч.”. І ми бачимо, наскільки жорстокий, замкнутий мир Калинова відрізняється від зовнішнього, нестримно-величезного миру, ми по-нимаем, чому Катерина так мріє вирватися з міста й поле-тіток над Волгою, над лугами (“Вилетіла б у поле й літала з ва-силька на волошку по вітрі, як метелик”).Почуття іншої волі – розкутості, уседозволеності – викликає в нас нічний пейзаж яру (“Яр, покритий зверху кущами; нагорі забір саду Кабанових і хвіртка; зверху тропин-ка”).

Цей яр створює відчуття безвихідності, пом’якшувальне нічною тьмою. Відсутні ремарки, що описують будинок Кабанових. З одного боку, це значить, що будинок Кабанових такий же, як і багато хто інші, тобто підкреслюється типовість сім’ї.

Але з іншого боку – можна припустити, що кімнати порожні, а якщо будинок символізує душі своїх власників, те й душі Кабанихи й Тихона порожні. Лише небагато описується будинок Кабанових в III дії, сцена 1: “Вулиця. Ворота будинку Кабанових, перед воротами ослін”. Але цей опис зовнішнє, без підтексту.

Протягом п’єси характери героїв не змінюються, а раскрива ются, але прямих описів персонажа (як, наприклад, у Гоголя й Ревізорі”) немає. Головні герої – Катерина й Кабаниха – розкриваються протягом всієї п’єси, а в деяких персонажів характеру взагалі немає. Це Борис, якого, на думку Добролюбова, треба отнест! скоріше до обстановки; і Тихін, про яке в чи списку діючих1 сказаний просто: “її (Кабанихи) син”, дійсно, предстае’ перед нами лише як син Кабанихи, а не особистість. Про одяг ремарки дуже загальні: “Всі особи, крім Бориса одягнені по-російському” (за допомогою цього виділення Бориса Островскш показує, що спочатку Борис відрізнявся від жителів Калинова, н” Калинов затягує в себе й не відпускає, і навіть одяг не защи тила Бориса від всепроникаючої обстановки міста.

Тільки один раз автор конкретно говорить про одяг: “Катерина тихо сходить по стежці, покрита більшою білою хусткою, поту пив ока в землю”. Ця ремарка в цілому дуже значна й цим волична. Хустка Катерини білий, тому добре видна даж” уночі, тобто Катерина сподівалася, що хто-небудь неї помітить і удер жит від необдуманого кроку, тому що сама вона зупинитися вуж’ не могла.

На символичном рівні Катерина спускається долілиць, у тим ний яр, щоб зробити страшний гріх – змінити чоловікові. Він, начебто спускається в Пекло, падає з висоти майже ангельського по лета. Біла хустка може бути пташиними крильми, які Ка терина в бессилье склала. Ремарки в п’єсі “Гроза” служать для розкриття авторської пози ции й авторської думки, для характеристики героїв і описаню природи і є однієї з незамінних частин п’єси