ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНФОРМАТИКИ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНФОРМАТИКИ

Вступ. Формування творчо-професійних здібностей дітей, які можуть ефективно і нестандартно вирішувати задачі, закладаються в школі, і є невід’ємною умовою подальшого розвитку майбутнього фахівця, його успішної професійної діяльності. Всі ці складові закладаються в школі, на уроках.

Одним з напрямів розвитку здібностей є формування мотивації до програмування, розвиток креативності.

Проте, на сьогоднішній день, не дивлячись на бурхливий

розвиток нових інформаційних технологій, все ще не розв’язана проблема навчання навичкам самостійної і мотивованої

Організації своєї пізнавальної діяльності, умінню проводити пошук джерел інформації, об’єктивно оцінювати свої можливості, а також у багатьох

Дітей практично не розвинені навички спільної діяльності в навчально-виховному процесі. Тому, на сьогоднішній день, зростає проблема розвитку

Креативного мислення, що дозволяє збільшити швидкість мислення, розвивати здібність гнучкого і нестандартного мислення.

Аналіз літератури. Проблемі дослідження психолого-педагогічних аспектів

креативного мислення присвячені роботи багатьохвчених, серед них можна виділити роботи О. Брушлинського, Л. Венгера, Л. Виготського, Дж. Гілберта, В. Дружиніна, Р. Клайна, В. Лівшица, А. Маслоу, Я. Пономарьова, І. Серебрової, Л. Тихомирової, В. Шубинського, Л. Фрідмана.

Роботи Б. Ананьєва, П. Гальперіна, А. Запорожца, О. Леонтьєва, Н. Менчинскої розвивають ідеї про розвиток творчого мислення. Проблемі розвитку креативного мислення на заняттях з інформатики присвячені роботи М. Жалдака, Н. Морзе, З. Сейдаметової, С. Сейдаметової, С. Семерякова, Є. Смирнової-

Трибульскої, Г. Яснєвої.

Основний зміст. Креативність — творчі здібності індивіда, якіхарактеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, котрі відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і входять в структуру обдарованості як незалежний чинник, а так само здібність

Вирішувати проблеми, що виникають усередині статичних систем. До характеристики поняття креативності звертаються як психологи, так і педагоги-практики. Дослідження креативного мислення параллельно велися як в західній, так і вітчизняній науці. Серед західних психологів

Можна виділити роботи А. Маслоу і П. Теренса. Так, на думку А. Маслоу — це творча спрямованість, властива всім, але втрачається більшістю під

Впливом середовища. П. Торренс, вважає, що поняття креативності включає підвищену чутливість до проблем, до дефіциту або суперечності знань, дії за визначенням цих проблем, по пошуку їх вирішень на основі висунення гіпотез, по перевірці і зміні гіпотез, по формулюванню результату рішення. Для оцінки креативності використовуються різні тести дивергентного мислення, особові опитувальники, аналіз результативності діяльності. З метою сприяння розвитку творчого мислення можуть використовуватися навчальні ситуації, які характеризуються незавершеністю, або відвертістю для інтеграції нових елементів, що при цьому вчаться, заохочують до формулювання безлічі питань.

При цьому Дж. Гілберт виділяє наступні параметри креативності:

— здібність до виявлення і постановки проблем;

— здібність до генерації великого числа ідей;

— гнучкість — здібність до продукування різних ідей;

— оригінальність — здатність відповідати на подразники нестандартно; — здатність удосконалити об’єкт, добавляючи деталі;

— здатність вирішувати проблеми, тобто здібність до аналізу і синтезу.

Таким чином, як показують дослідження західних спеціалістів робиться акцент на взаємозв’язок інтелекту і особистості.

Вітчизняні учені найчастіше розглядають цю дефініцію як загальну творчу здібність, процес перетворення знань. Вони стверджують, що креативність пов’язана з розвитком уяви, фантазії, породженням гіпотез. При цьому виділяються наступні основні критерії креативності:

— творчі здібності і потенціал;

— інтуїція і фантазія;

— оригінальність і ухилення від шаблонів;

— самоорганізація;

— ініціативність.

Принцип креативності містить наступні складові: оригінальність, гнучкість і швидкість, варіативність і інноваційність. Ці складові креативності легко розвивати саме на заняттях з інформатики, зокрема по програмуванню, із застосуванням особисто-орієнтованого підходу в навчанні і педагогічних технологій.

Проблемі особисто-орієнтованого підходу в навчанні інформатиці присвячені роботи М. Жалдака, Н. Морзе, З. Сейдаметової, С. Сейдаметової і ін. Так в роботі З. Сейдаметової, С. Сейдаметової відмічено, що при навчанні інформатики необхідно орієнтуватися на особистість і на основі його особових характеристик розвивати здібності учня, властиві

Лише йому одному. Продовженням особисто-орієнтованого навчання інформатиці є Я — концепція навчання, яка грунтується на три єдиному підході: Я знаю, умію, пропоную; і вона орієнтована на формування у цілеспрямованості, упевненості в собі.

На нашу думку, найточніше визначення педагогічним технологіям дається в бюлетенях по педагогічній освіті ЮНЕСКО: «педагогічні технології — це системний підхід створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів, їх взаємодії, що ставлять своєю задачею оптимізацію форм освіти»

На сьогоднішній день в навчанні програмуванню використовують інноваційні технології, і на перший план висувається метод проектів.

Застосуванню методу проектів в навчанні інформатиці, зокрема в програмуванні присвячені

Роботи Є. Полат, Н. Морзе, З. Сейдаметової. Є. Полат визначає метод проектів таким чином: «…метод», котрий припускає «певну сукупність

Навчально-пізнавальних прийомів, які дозволяють розв’язати ту або іншу проблему в результаті самостійних дій з обов’язковою презентацією цих результатів» .

Таким чином, застосування даного методу дає можливість, в першу чергу відійти від авторитарності в навчанні, а також він орієнтований на самостійну роботу учнів. За допомогою методу проектів учні не тільки одержують певний багаж тих або інших знань, але і навчаються набувати самостійно ці знання, використовувати їх для вирішення пізнавальних і практичних задач, що в свою чергу призводить до ефекту синергізму в навчанні інформатиці, який досягається із застосуванням комплексу знань, одержаних на різних дисциплінах. Застосування методу проектів дозволяє сформувати у дітей такі компетенції як інформаційна, комунікативна, соціальна і предметна, які мають свій розвиток при використовуванні креативного підходу в навчанні

Інформатиці.

Виходячи з вище викладеного можна побудувати модель креативного навчання інформатиці, на основі стратегічної карти креативності (рис. 1), основними складовими якої є:

1. методи навчання;

2. компетентність;

3. інноваційна освіта.

Висновки. Таким чином, запропонована модель креативного навчання інформатики, на основі стратегічної карти креативності дозволяє отримати інноваційне підготовлених учнів,

Які володіють цілим масивом знань, що дозволить вільно орієнтуватися в глобальному інформаційному просторі.