Роман “Злочин і кара” як вираження нового, поліфонічного типу художнього мислення



Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. незважаючи на те, що літературознавцями написано тисячі праць про твір Достоєвського “Злочин і кара”, проаналізовано чи не кожне слово, і до цього часу він залишається складним та неоднозначним. До речі, чи не є вражаючим той факт, що ми вивчатимемо цей роман упродовж шести годин, а в японських юридичних навчальних закладах із ним знайомляться близько дев’яноста годин!

Що ж є такого особливого в цьому творі, спробуємо з’ясувати сьогодні на уроці.

II. Оголошення теми

та мети уроку

III. Актуалізація опорних знань

1. робота в парах за біографією Ф. Достоєвського

2. Переказ сюжету роману, створення головного “сюжетного ланцюжка”

Бідний студент Раскольніков задумав убити лихварку і йде “на спробу”

Відмова героя від наміру після відвідування старої

Розповідь мармеладова і повернення Раскольнікова до свого задуму

Лист від матері, її повідомлення про сестру Дуню

Сон Раскольнікова, друга відмова від злочинного задуму

Випадкова звістка про те, що сестри лихварки не буде ввечері вдома; розмова в трактирі між студентом і офіцером про стару

процентницю

Підготовка до злочину і вбивство лихварки та її сестри лизавети. Душевні та фізичні муки студента; переховування грошей, марення. Допомога разуміхіна

Приїзд матері та сестри Раскольнікова; допомога мармеладову, якого збив кінь, його смерть. Знайомство із Сонею

Раскольніков відмовляє Дуню від шлюбу з лужиним заради матеріального порятунку їхньої сім’ї. Підозри слідчого Порфирія Петровича

Розмова Раскольнікова із Сонею, його зізнання. Свидригайлов підслуховує розмову. Порфирій Петрович називає раскольніко-ва вбивцею, хоча визнав провину інший

Соня переконує Раскольнікова зізнатися, він не витримує докорів сумління та викриває себе. його судять, визначають покарання – каторгу. Соня їде разом з ним. Раскольніков знаходить розраду у вірі, в Євангелії

IV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. слово вчителя

– Більшість літературознавців вважають, що роман “Злочин і кара” створювався “на підставі глибоких і сумних роздумів письменника над найважливішими проблемами часу. Достоєвського цікавлять, перш за все, моральні наслідки повсюдного збіднення, зростання злочинності й народного пияцтва, що їх було спричинено реформою 1861 року й подальшим розгулом капіталістичного хижацтва”.

Головним мотивом роману “Злочин і кара” Достоєвський робить мотив падіння моральності, людського роз’єднання, зростання злочинності й трагедію “маленької людини”. Він усвідомлює, що всі злочини, внутрішнє страждання та МетаНня головного героя, муки совісті та боротьба розуму й серця є відображенням конфліктів і парадоксів оточуючої дійсності.

Щодо назви твору, то у перекладі з російської символічне значення назви дещо звузилося. російською мовою “преступле-ние” – це ще й “пере-ступ”, перехід через межу, через яку переступати людині не можна, тобто через моральні, “неписані” закони.

У своєму творі Достоєвський запропонував новий, поліфонічний тип художнього мислення. Жанр його “Злочину і кари” дехто навіть визначає як поліфонічний роман. Що це означає?

У музиці поліфонія – багатоголосся. У літературі поліфонічність – множинність самостійних і незлитих голосів та свідомостей, незалежність художніх світів, що відображають свідомість героїв.

Можливо, ще на каторзі, де Достоєвський опинився 1850 року, у нього вперше з’явилася думка про створення образу “ідейного” злочинця, який скоює злочин “за велінням совісті”. не давала спокою письменникові думка про наполеонів, які вирішили, що отримали право знищувати мільйони людей. 1863 року він сказав а. П. Сусловій слова, які вразили жінку і які вона згодом записала до щоденника: “Коли ми обідали, він, дивлячись на дівчинку, яка брала уроки, сказав: “ну ось, уяви собі, така ось дівчинка та старий, і раптом якийсь наполеон говорить: “Знищити все місто”. Завжди так було на світі””.

2. Визначення жанрових особливостей роману за допомогою

Інтерактивного прийому “сонечко”

(Орієнтовні відповіді та обгрунтування: у творі є ознаки детективного жанру, оскільки основою сюжету є вбивство старої лихварки й розслідування злочину; ознаки психологічного твору – автор досліджує таємниці психології героїв; ознаки соціального твору – у ньому показано, як зароджується та розвивається капіталізм у Росії 60-х рр. XIX ст., як живуть у цих умовах соціальні низи; ознаки філософського твору – досліджуються сучасні авторові ідеї, які панують у суспільстві; у романі багато описів побутових умов і характеристик, що дає можливість віднести твір до жанру побутових; головною діючою особою твору є неприкрашена дійсність, і це свідчить про ознаки реалістичного твору; як у свідомості головного героя, так і між героями триває постійний діалог, пошук істини, і це дає підстави говорити про жанр “сократівських діалогів”; Раскольніков – сильна, незвичайна особистість, яка кінцевою своєю метою вважає слугування людству – у цьому можна побачити ознаки романтизму. Отже, сукупність таких жанрових ознак може свідчити про новаторське художнє мислення автора поліфонічного типу.)

3. аналітичне коментування

Учитель. Прокоментуйте уривок з листа Ф. Достоєвського м. Каткову:

“чи можу я сподіватися вмістити у Вашому журналі “русский вестник” мою повість?..

Це – психологічний звіт одного злочину. Дія сучасна, цього року. Юнак, виключений зі студентів університету, міщанин за походженням, живе у жорстоких злиднях, з легковажності, через хиткість у поняттях, піддавшись деяким дивним “недовершеним” ідеям, що вирують у повітрі, вирішив заразом вийти зі скрутного свого становища.

Він зважився вбити одну стару, титулярну радницю-лихварку… йому зовсім випадково вдається здійснити свій намір… майже місяць минає після того до остаточної катастрофи. Жодних на ньому підозр немає і не може бути. Саме тут і розгортається весь психологічний процес злочину.

Питання, що їх не вирішено, постають перед убивцею; непідозрювані та неочікувані почуття крають його серце. Божа правда, земний закон беруть своє, і він закінчує тим, що змушений сам на себе донести. Вимушений, щоб хоча і загинути на каторзі, але приєднатися знову до людей; почуття розірваності з людством, що відчув він одразу ж після скоєння злочину, замучило його.

Закон правди і людська природа взяли своє… Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою справу…

У повісті моїй є, окрім того, натяк на ту думку, що юридичне покарання за злочин набагато менше лякають злочинця, ніж гадають законодавці, почасти тому, що він і сам його морально потребує…”

(Автор окреслює сюжетну лінію та головну думку: злочинець завжди отримує кару, якщо не людську, то Божу, у вигляді мук сумління, відмежування від людей, людського осуду.)

V. Закріплення знань, умінь і навичок

Учитель. Знайдіть “точки дотику” роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” та таких висловлень письменника:

– “я не хочу і не можу вірити, щоб зло було нормальним станом людей”;

– “Добро залишиться завжди, тому що воно є потребою особистості”.

VI. Домашнє завдання

З’ясувати історію задуму роману, його жанр, новаторство письменника; дібрати матеріали для вікторини за змістом твору.

VII. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа “мікрофон”

Закінчіть речення:

– мені запам’яталося…

– я не зрозумів (-ла)…

– мені здається, що…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Роман “Злочин і кара” як вираження нового, поліфонічного типу художнього мислення