Права і обов’язки людини — це нерозривна єдність

Коли порушується ставлення до прав чи до обов’язків, то неминуче виникає конфлікт. Робота в школі, взагалі, грунтується на гуманістичних засадах поваги до учня, відмови від засобів фізичного впливу. І це правильно. Але до тих пір, поки школярі розуміють і виконують свої обов’язки — сумлінно вчитися, не порушувати дисципліну, не заважати іншим працювати.

У даному випадку учні відчули свою безкарність, добре слово їх уже не вгамовувало. Вони пам’ятали про свої права і забули про обов’язок, честь та порядність. Так була вчинена підлість. Жоден з них, мабуть, не посмів би підняти руку на батька, який потяг за вухо чи навіть ударив за провину.

А на вчителя — можна, бо не має той, мовляв, права. Так, не має, але ж і його можна зрозуміти — поведійка школярів стала нестерпною. За однією підлістю пішла друга — в усьому звинуватили вчителя і звільнили з роботи.

Навіть ті, хто розумів несправедливість вчиненого, промовчали, не хотіли виділятися, піддалися «інстинкту натовпу». Так був засвоєний учнями перший урок безпринципності й зради. Ясно, що у конфлікті винен і сам учитель — не зумів зацікавити учнів, не доклав зусиль для наведення дисципліни у класі.

Дирекція, батьки теж, хоч і зобов’язані були, зовсім не дбали про це.

В результаті — занепад духовності, вчинки, що межують зі злочином, одних і байдуже потурання їм з боку інших.

Права і обов’язки людини — це нерозривна єдність