Твій хліб (вірші)



ТВІЙ ХЛІБ

Хліб на столі. Пахучий і рум”яний.

Неначе сонце встало з-за гори.

Лоскоче душу хліб святий, духмяний,

Неначе каже: “Їж мене, бери!”

На рушнику гаптованім, строкатім,

Що Мама вишила,.. давно оте було…

Блаженний хліб… Молитвою у хаті

Враз роздалося. Наче зацвіло…

А за вікном – жоржини гордовиті

Наївно знову стукають в шибки…

І чисті роси, сонцем не допиті,

Вже напувають житні колоски…

Майбутній хліб. Яка важка дорога!

Це знають і старі, і молоді.

І прикро так!

І так бере тривога,

Що десь голодні люди є й худі.

А хліб, буває, викидають… –

Нехай суха буханка і черства.-

Згадай, що люди голодають,

І їм як мед, пекуча кропива…

Цінуймо хліб! Не кидаймо додолу!

Бо він святий, як ангела душа.

І він спішить до батькового столу,

До матері щоденно й до тебе поспіша…

І ось він тут, всміхається до тебе,

А за вікном зітхають явори…

Є сіль і хліб, і більшого не треба,

Цінуй його. Він твій. Бери…

ХАЙ БУДЕ ХЛІБ ЗАВЖДИ!

І краса, і людяність, і сила, –

Хоч років невидано спливло…

Мати в діжці тісто замісила,

І

поставила до комина, в тепло.

Тісто якось ніжилось, бродило,

І росло, й вилазило з відра.

Я частенько наглядать ходила,

А тоді побачила: “Пора”.

Я дивилась пильно і мовчала,

Так приємно тісто стерегти…

І мене матусенька навчала,

Як той хліб любити й берегти.

І, поклавши тісто на долоні,

Його гладить ніжно почала…

І щаслива в хлібному полоні,

Клала туди щедрості й тепла…

А тоді у піч його садила

На тонкім капустянім листку.

Як же вона хліб пекти любила

Й поратись в весняному садку!

Чуєш, чуєш, – диво-аромати…

Наче пісня в вітру на крилі…

І виймає хліб із печі мати,

І кладе, як сонце, на столі.

Та засмагла і суха скоринка

Першій дістається знов мені.

І в душі спалахує жаринка:

В мами руки справді чарівні…

І кажу: “Щаслива я та й годі,

В мене мама хліб святий пече!”

Маєш хліб – говориться в народі, –

Маєш все! І що тобі іще?

“Хліб гіркий”, – бабуся говорила…”

Скуштувала вона голоду й біди…

З лободи куліш гіркий варила,

І жила без хліба й без води…

“Хліб смачний”,- бійці в війну казали,

І ділились крихтою завжди.

Горе на біду свою низали,

Й залишали трупами сліди…

Тож глумитись з хліба не даваймо!

Не накличмо знов тії біди!

Величальну хлібові співаймо,

Хай у хаті буде він завжди!!!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Твій хліб (вірші)