Моє ставлення до героїні оповідання Б. Грінченка «Украла»

Б. ГрінченкО Народився на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії. Навчався у Харківському реальному училищі, звідки був виключений за поширення народницьких ідей, потім вступив до Харківського університету і закінчив його. З 1881 по 1885, з 1886 по 1893 роки учителює на Харківщині, Сумщині, Катеринославщині.

Деякий час працював статистом Херсонського губернського земства.

Поет, прозаїк, драматург, учений. Автор п’яти збірок віршів («Під сільською стріхою», «Під хмарним небом», «Хвилини» та ін.), оповідань, повістей («Серед

темної ночі», «Під тихими вербами»), п’єс («Ясні зорі», «Серед бурі», «На громадській роботі» та ін.), етнографічного збірника в трьох томах, «Словаря української мови». Мені важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героїні оповідання Б. Грінченка «Украла».

Щоб справедливо оцінити її вчинок, я спробувала сама стати на її місце і відчути все те, шо відчувала ця голодна дівчинка. Вона від нестримного бажання хоч трохи поїсти вкрала у своєї подруги Пріськи шматок хліба, і її спіймали «на гарячому».

Але я не можу назвати її «злодійкою» і вимагати, як «…один

великий школяр, не дуже розумний і не дуже жалісливий»: «Бач, що вигадала, — красти! її треба прогнати з школи!» Переживання маленької героїні, яка «часто сидить на сухому хлібові», дуже болючі й щирі. Це свідчить про те, що вона — чесна і добра дитина, але мучиться від голоду, переживає і все ж чинить зло. Олександра ж не винувата, шо у своїй сім’ї з батьком-п’яницею їй доводиться не жити, а тільки існувати!

Я уявляю, як заздрила дівчинка подрузі Прісці, що завжди приносила з дому пиріжки, перепічки, коржі!

Я ладна виправдати Олександру і не називати її вчинок крадіжкою, але вона сама мені підказує, що я помиляюсь. «Вона мовчала і сиділа непорушно як кам яна», «…голосне гірке ридання розітнулось’ у школі», «…вона нічого не хотіла їсти і все плакала», — так передає Б. Грінченко стан душі «крадійки». Значить, вона розуміє, що скоїла гріх? Слідом за нею я погоджуюсь: крадіжка є крадіжкою, справжнім злочином, одним з найтяжчих біблійних гріхів.

Узяти без дозволу, потайки чуже — це значить украсти.

Грінченко закінчує своє оповідання реченням: «Цього року вона… вийде з школи чесною людиною». 1 постає питання: «Чи може бути злодій чесним?». Ні, я не виправдовую ганебного вчинку Олександри, — яка мені дуже сподобалася, але розумію: це — Ті важка біда. І підштовхнули дівчинку до цієї біди нелюдські умови життя і дитяче без силля перед ними.