Теплий гумор А. П. Чехова (по оповіданню «Кінське прізвище»)

Чудовий сатирик А. П. Чехов буває у своїх добутках по-справжньому нещадним. Особливо це стосується тих випадків, коли він викриває, висміює негативні людські якості, наприклад вульгарність, відсутність порядності й шляхетності.

Але разом з тим письменник може бути дивно добрим, у цьому випадку його гумор здається зовсім особливим, теплим. Як приклад можна привести одне з оповідань Чехова — «Кінське прізвище». Це оповідання досить короткий, але при цьому дуже цікавий і забавний.

В оповіданні описується проста й навіть трохи повсякденна

ситуація.

У генерал-майора Булдеева розболілися зуби. Всі домочадці негайно перейнялися стражданнями хворого й почали пропонувати йому самі різні засоби від зубного болю, які часом виявляються неймовірно комічними Оповідання назване «Кінське прізвище». У цьому саме й криється гумористичне зерно оповідання.

Після того як страждаючий від зубного болю Булдеев спробував безліч різних засобів, його прикажчик Іван Евсеич порадив звернутися до сьогодення «чарівникові».

Цей чарівник, виявляється, міг позбавити будь-якої людини від зубного болю. Складність була тільки в тім, що цей маг

і чарівник виїхав до своєї тещі в інше місто. Але все-таки із цього скрутного стану був вихід — повідомлення по телеграфі Такий засіб здається читачеві дуже сумнівним.

Але нещасний генерал був готовий на все. І отут раптом з’ясувалося, що прикажчик не пам’ятає прізвища того самого «чарівника». Єдине, що пам’ятав Іван Овсійович, — це те, що прізвище було дуже проста, «немов як би кінська». Після цього всі навколишні, домочадці й ті, хто просто виявився поруч, почали болісно пригадувати й придумувати прізвища.

Які тільки варіанти не були запропоновані: Кобилин, Жеребцов, Жеребятников, Лошадкин, Корінний, Пристяжкин, Лошадевич, Тройкин, Уздечкин… Але все це було не те, що потрібно. Нарешті, генерал-майор не витримав і велів покликати доктора, щоб той висмикнув йому зуб.

Після цієї неприємної процедури генерал-майор відразу заспокоївся. А прикажчик Іван Овсійович раптом згадав прізвище. На цю думку його наштовхнув доктор, що захотів купити для свого коня вівса.

Виявляється, потрібне прізвище було — Овсов.

Але для Булдеева це прізвище було вже зовсім ні кчему. У цій ситуації автор сміється не над людиною, у якого болять зуби. Комічним здається сам спосіб, за допомогою якого люди сподіваються позбутися від болю. І до того ж не може не викликати усмішку перерахування всіх прізвищ, які так чи інакше пов’язані з конем.

У цьому оповіданні ясно проявляється теплий гумор автора.

Письменник нікого не викриває, не висміює, він просто описує випадок з життя, що міг би відбутися скаждим.