“Вишневий сад” Чехова як зразок чеховської п’єси

Чеховські оповідання повні ліричного настроя, пронизливаго смутку й сміху. Такі і його п’єси, незвичайні, казавшиеся дивними чеховським сучасникам. Але саме в них яськравіше й глибше всього виявилася “акварельность” чеховських фарб, його проникливий ліризм, що простромлює точність і відвертість. Драматургія Чехова має кілька планів, і те, що говарять герої – аж ніяк не те, що приховує за їхніми репліками сам автор.

А те, що він приховує, може бути, зовсім не те, що він хотів би донести до глядача, Через цю багатоплановість виникають

ськладності з визначенням жанру. Наприклад, п’єсу “Вишневий сад” сам автор називав комедією.

Але адже п’єса-те смутна!.. Як відомо із самого початку, маєток приречений; приречені й герої – Раневськая, Гаїв, Аня й Варячи: їм не на що жити, не на що сподіватися. Пропонований Лопахиным вихід для них неможливий. Усе для них симвалізує минуле, якусь давнє, прекрасне життя, коли все було легко й просто – і навіть уміли сушити вишню й вазами відправляти в Моськву…

Але тепер сад зостарився, урожайні роки рідкі, спосіб готування

вишні забутий… Постійне неблагополуччя відчувається за всіма словами й учинками героїв… І навіть надії на майбутнє, висловлені одним із самих діяльних героїв – Лопахиным – непереконливі. Непереконливі й слова Пети Трофимова; “Росія – наш сад”, “треба працювати”.

Адже сам Трофимов – вічний студент, що ніяк не може зайнятися чим-небудь серйозним. Неблагополуччя й у тім, як розвиваються відносини між героями {Лопахин і Варячи люблять один одного, так чомусь не женяться), і в їхніх розмовах. Кожний говарить про те, що його цікавить у цей момент, і не слухає інших. Героям Чехова властива трагічна “глухота”, тому в діалогах перемежовується важливе й дрібне, трагічне й смішне, дурне.

Адже в “Вишневаму саду”, як і в людському житті, перемішані обставини трагічні (матеріальні труднощі, нездатність героїв до дії), драматичні (життя кожного з героїв) і комічні (наприклад, падіння Пети Трофимова зі сходи в самий напружений момент). Ськрізь видний розлад, навіть у тім, що слуги повадяться, як добродії.

Фірс говарить, порівнюючи минуле й сьогодення, що “всі враздробь”. Існування цієї людини немов би нагадує молодим, що життя почалося давно, ще до них. Характерно й те, що його забувають у маєтку… І знаменитий звук струни, що лопнула, – це теж симвал. Якщо натягнута струна – готовність, рішучість, дієвість, то струна, що лопнула, – кінець.

Правда, є ще неясна надія на економічне процвітання, адже повезло ж сусідньому поміщикові Си-Меонову-Пищику: він не краще інших, а в нього те глину знайшли, то пройшла залізниця-життя й смутне, і веселО. Вана трагична, непередбачена, про цьому й говарить Чехов у сваїх п’єсах. І тому так важко визначити їхній жанр – адже автор одночасно показує всі сторони життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

“Вишневий сад” Чехова як зразок чеховської п’єси