Твір по оповіданню Горького “Легенда про Данко”

На реальному грунті створена й легенда про Данко. Не можна не помітити, що Изергиль у своїх судженнях про життя перегукується з Макаром Чудрой, Коноваловим і з іншими реалістичними персонажами. Вона, властиво, також звичайний для багатьох оповідань Горького персонаж-оповідач, і романтичною фігурою стає тільки завдяки незвичайним обставинам її життя. Вона, зовсім як Коновалів, з докором говорить про людей, які ниють, плачуться на долю

“Що ж отут – доля? Кожний сам собі доля”.

Вона, подібно Чудре, на підтвердження своїх думок про

життя розповідає легенди про сильних людей. “У житті… завжди є місце подвигам”. Ці ставшие афоризмом слова вимовила в Горького Изергиль, і оповідання про Данко, що отдали своє серце людям,- підтвердження цієї думки. Саме в житті, а не в легенді. І тому Горький пише: “вона початку своє оповідання”, а не казку, хоча по всіх формальних ознаках оповідання про Данко – казка, легенда Легенда про Данко – одне зі створінь Горького, у якому він, використавши традиції російської літератури, відбив новий етап у суспільному пробудженні народу.

Образ лісу й грози в ньому – багато в чому традиційний. У

російській літературі темний дрімучий ліс був осмислений як символ реакції, і людина в ньому зображувалася або як жертва (“Ліс” А.

Кольцова) або як борець (“Мцири”). До речі, поему Лермонтова й легенду про Данко особливо зближає зображення юрби, з одного боку, і героя – з іншої, у момент грози Н. А. Добролюбов у статті “Що таке обломовщина? “, показуючи процес перетворення “зайвих людей” в “обломовцев”, малює картину, що дивно нагадує опис лісу й людей у ньому в легенді про Данко. По “дрімучому, невідомому лісі…

По топкому небезпечному болоту” ідуть люди, яких ведуть “шедшие спереду” герої літератури 30-40-х років. Але дороги вожді знайти не змогли, утомилися, і юрба, махнувши на них рукою (“Э, так ви всі Обломови”), пішла далі сама. І на якімсь етапі шляху висунула вона зі свого середовища передових людей. Цей шлях і показаний Горьким.

Однак письменник підкреслює, що шлях ще не кінчений, новий етап починається, поперед труднощів і жертви, спереду прийде зштовхнутися із проблемою свідомості тих, хто йде за ними крізь “дрімучий, невідомий ліс”.

Вірний історичній правді, Горький не ідеалізував народ, показуючи й ті риси психології народних мас, які ставали перешкодою на шляху звільнення. Історія знає такі ситуації, коли маса зневірялася у свого керівника, навіть якщо він був їй щиро відданий.

Такий конфлікт відбитий і в легенді про Данко. Люди, яких повів крізь тьму мужній юнак, ними ж визнаний “кращим із всіх”, стомлені важким шляхом, упали духом. “Але їм соромно було зізнатися в безсиллі, і от вони в злості й гніві обрушилися на Данко, людини, що йшов спереду”, у люті готові були вбити його. І тоді він серцем своїм освітив шлях людям. Своєю героїчною смертю Данко затвердив безсмертя подвигу.

Він не тільки довів свою вірність ідеалу волі, але й самопожертвою домігся перемоги.

Таке рішення трагічної за своїм характером теми являло собою одну з перших перемог у формуванні нового методу Помітимо, що приблизно так само через кілька років була вирішена проблема народу і його керівників в алегоричної Звертаємо увагу на те, що в романі А. Фадєєва “Розгром” (у главі “Трясовина”) даний такий же опис лісу й загону партизан у ньому, відбита подібна ситуація, хоча й на новій історичній основі й у новій перспективі. А в поемі И. Франко “Мойсей”, у якій показана й сувора правда життя, виражена в жагучому слові Мойсея до народу в пролозі, і героїка, і віра в прозріння народу. Через всю поему проходить ідея вірного служіння народу, показаний і важкий шлях героя.

Легенду про Данко й поему Франко поєднує загальна думка: подвиг героя залишає яскравий слід у серце народному, надихає нових героїв на нові подвиги Соціальна й психологічна вірогідність конфлікту між Данко й плем’ям стане ще ясніше, якщо, забігаючи вперед, нагадаємо, що в пролозі до роману “Мати” Горький уже в безпосередніх картинах сучасної йому життя відтворює подібну ж ситуацію: складні взаємини між героєм і народом на перших кроках великий і нелегкий шляхи до волі.

Гіркий постійно й наполегливо затверджував, що подвиги важливі не тільки самі по собі,- їхня сила в тім, що вони є прикладом для інших. Ця думка проводиться в легенді про Данко: подвиг юнака освітив шлях людям, запалив їхньою сміливістю й завзятістю; вони “бігли швидко й сміло, що захоплюють чудесним видовищем палаючого серця. І тепер гинули, але гинули без скарг і зліз”.