Аналіз вірша Пушкіна “Пророк”

В 1826-ом року, через рік після повстання декабристів, великий російський письменник і поет Олександр Сергійович Пушкін пише свій знаменитий вірш “Пророк”. Цим добутком він відповів державі за покарання його друзів, призвідників повстання Перша частина вірша Пушкіна “Пророк” починається з того, що самотній умираючий подорожанин тягнеться по розпеченій пустелі. Він ледве волочить ноги.

Раптово відбувається чудо, і його рятує “шестикрилий серафим”. Серафим ховає кудись все негарне, людське, відкриває подорожанинові утомленого

ока на істину. Після зустрічі із цим чудом, ліричний герой вірша “Пророк” зовсім знесилює – “Як труп у пустелі я лежав…

“. У висновку цього твору Пушкіна, відбувається відозва Всевишнього до нового Пророка – карати людей за них гріха Мені здається, що у вірш “Пророк” Олександр Сергійович Пушкін хотів вкласти дві головні думки – різка корінна зміна людини й важке завдання пророка. Напевно, Пушкін вірив у те, що один раз на землю з’явиться Пророк, що віддасть людям по їхніх заслугах – когось покарає, когось нагородить. Поет переповняється важкими думками, він дуже важко переживає

загибель його декабрист^-декабристів-друзів-декабристів Не дивлячись на емоційність, Пушкіна зробив цей добуток дуже грамотним і гарним.

Навіть наявність шиплячих звуків у вірші Пушкіна “Пророк” не випадково – ці він намагався показати те, як довго й болісно тривало страждання ліричного героя добутку Я дуже люблю вірш Олександра Сергійовича Пушкіна “Пророк” за його сміливість і чесність, за щирість рядків


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Аналіз вірша Пушкіна “Пророк”