Тема. Печорін – “герой свого часу”
Мета: поглибити знання про романтизм; проаналізувати вчинки Печоріна, розкрити суттєвий зміст його конфлікту з навколишнім середовищем; показати суперечність характеру Печоріна; навчати учнів вирізняти в художньому творі епізоди, важливі для характеристики героїв; навчати визначати головну думку твору; розвивати критичне мислення учнів. Обладнання: ілюстрації до твору лермонтова “Герой нашого часу” (М. Врубеля, Д. Шмарінова); маркери та аркуші формату а1 або а2 для групової роботи.
Тип уроку: проблемний урок з елементами дослідницької
Лермонтов ХІД УРОКУ І. Актуалізація Опорних Знань і Мотивація Навчальної Діяльності 1. Опитування – Чому лермонтов назвав свій роман “Герой нашого часу”? – Що ви можете сказати про сюжет та фабулу роману?
– Що об’єднує окремі повісті в єдиний роман? 2. аналізування інформації другої графи таблиці ЗХВ (заповненої на попередньому уроці) ІІ. Робота Над Темою Уроку Дослідницька робота в 5-ти групах Кожна група працює над окремою повістю із роману “Герой нашого часу”.
На
Час на пре-зентацію роботи кожної групи – не більше 5 хв. (Групи презентуватимуть повісті у тому порядку, в якому вони розташовані в романі.
) Завдання для груп 1) З тексту повісті оберіть цитати для характеристики Печоріна або деталей його поведінки. 2) Знайдіть пояснення мотивам його поведінки (якщо можливо, процитуйте). 3) Проаналізуйте його взаємини з іншими героями повісті. Поясніть мотиви або причини, що ним керують.
4) Прослідкуйте, чи змінюється характер героя упродовж повісті. Якщо так, знайдіть пояснення або причини цих змін. 5) Зробіть висновок: яка риса характеру Печоріна домінує в цій повісті; що вплинуло на формування саме такої риси. На допомогу вчителеві “Бела”.
Кохання до Бели для Печоріна не забаганка розбещеного серця, а спроба повернутись до світу щирих почуттів “дітей природи”. Думка познайомити Печоріна з Белою належить Максиму Максимовичу. Щиро співчуваючи “тоненькому, біленькому” офіцерові “з великими дивацтвами”, Максим Максимович хоче його розважити і веде на весілля до князя.
При цьому в нього було “своє на умі”: він прагнув зустріччю з Белою змінити переконання Печоріна про черкешенок. Сам того не усвідомлюючи, він підказує Печоріну спосіб викрадення Бели. Доброта та безпосередність Максима Максимовича обертається бідою.
Домінуючими рисами характеру Печоріна є “глибокий, постійний сум”, постійна втома та холодність. Ми бачимо, що він довіряє Максиму Максимовичу, але мимоволі спричиняє смерть Бели. Герой дуже болісно переживає загибель черкешенки, хоча й не хоче цього показати. жвава душа Печоріна прагне діяльності, вимагає безпосереднього, живого руху, волі, енергійного життєвиявлен-ня – він наражається на чеченські кулі, шукає забуття в коханні, ризикованих пригодах, зміні місць. але все це лише пошуки виходу, спроби розвіятись, забути про гнітючу “велику порожнечу”. “Максим Максимович”.
Зовні Печорін здається збайдужілим до всього на світі, та в душі не може простити собі, не може спокійно згадувати історію з Белою. Не сподіваючись на розуміння Максима Максимовича, утікаючи від душевного болю, Печорін припиняє стосунки з ним, і намагається якомога делікатніше пом’якшити свою відмову. Печорін не засуджує штабс-капітана за те, що той не в змозі зрозуміти його, нікого не звинувачує у своїй самотності, але гірко визнає, що в них “різні дороги”. Печорін знає, що зустріч з Максимом Максимовичем його самотності не розвіє, а лише посилить відчуття болю, тому не хоче будь-яких зайвих пояснень.
Печоріна переслідує порожнеча та усвідомлення того, що жити так навряд чи потрібно, примирення він отримує хіба що в гіркій іронії над самим собою: “… а все живеш – із цікавості: чекаєш чогось нового… Смішно і прикро!” “Тамань”. Герой у повісті ще молодий і недосвідчений, почуття його живі, палкі і раптові, він під впливом якихось думок чи подій може не спати. люди для Печоріна є цікавими, життя кличе його назустріч небезпеці та невідомому.
Через свою довірливість він потрапляє до пастки, влаштованої ундіною. Спроба зблизитись з контрабандистами стає безрезультатною не лише тому, що вони не можуть визнати Печоріна своєю людиною, але й тому, що розгадка таємниці викликає в нього розчарування. Палкий інтерес до життя змінюється відчуженням та байдужістю. “Княжна Мері”. У звичному для себе оточенні, у колі соціально близьких людей, герой демонструє всю силу своїх умінь.
Тут він – хазяїн життя, тут йому є зрозумілим і доступним будь-яке бажання, він легко передбачає події і послідовно здійснює свої плани. йому все вдається, сама доля допомагає йому. Печорін змушує будь-кого “скинути маску”, оголити душу. разом з тим він приходить до пошуків нових стимулів життєвої поведінки, нових моральних норм, тому що старі, прийняті ним добровільно, уже не задовольняють його. Він виявляється значно вище і порядніше за Грушницького.
Відкриваючи свою душу, Печорін майже відмовляється від егоїстичної позиції. У повісті автор яскраво демонструє шлях падіння та піднесення свого героя, у кінці якого Печорін залишається самотнім. його усі, кожен по-своєму, ненавидять, він сам себе зневажає. Однак повість закінчується на світлій ліричній ноті: духовні пошуки Печоріна, процес його внутрішнього розвитку тривають. “Фаталіст”.
У повісті в Печоріна немає ані друзів, ані ворогів. Думки про долю людини так захоплюють Печоріна, що йому не до Насті, “гарненької дочки” урядника, в якого він живе. Печорін звільняється від захоплень та людських взаємин, йдеться лише про те, що вирішує життя людини: її воля або доля.
Усі персонажі поділяються на тих, хто вірить у долю, і тих, хто у неї не вірить. Печо-рін сам вирішив випробувати долю і зрозумів: його перемога над козаком –
це не випадок, а точний розрахунок, сила, спритність, розум. і хоча все зовні виглядало фатальним, Печорін фаталістом так і не став. ІІІ. Рефлексія 1. Узагальнююча бесіда y Які зміни відбуваються в характері Печоріна? y З якою метою автор порушує хронологію подій, переставляючи Повісті на свій розсуд?
Y Чим відрізняється Печорін від людей його покоління? y Як автор ставиться до свого героя? y Чому автор називає Печоріна героєм свого часу? 2. Складання плану-характеристики Печоріна 1. Зовнішність Печоріна. 2. Печорін – наслідок законів часу й оточення: А) егоїзм; Б) невдоволеність життям; В) роздвоєння особистості.
3. Ставлення Печоріна до людей. 4. Самоаналіз і здатність до глибокого почуття. 5. “Для чого я жив?
Задля якої мети я народився?” 6. Ставлення автора до Печоріна. IV. Домашнє Завдання Скласти таблицю елвермана “Чи є Печорін героєм свого часу?”; повторити терміни “байронічний герой”, “зайва людина”, образ Євгенія Онєгіна.