Тема. Байронічний герой і настрої “світової скорботи” у віршах поета

Мета
:поглибити знання з теорії літератури про лірику, дати поняття про байронічного героя; навчати вдумливого читання ліричних творів; розвивати творчі здібності, уміння аналізувати; виховувати любов до прекрасного. портрет Байрона. проблемний урок з елементами дослідницької роботи. ХІД УРОКУ
І. актуалізація опорних знань 1. Колективна робота Записи у зошити Основні періоди творчості Байрона 1. 1807-1809 рр.- лірична збірка “Години дозвілля”. II. 1809-1817 рр.- поеми “Паломництво Чайльд Гарольда”, Східні поеми, “Єврейські мелодії”

(цикл – 23 вірші – любовна лі Рика). III.

1817-1824 рр.- поеми, роман у віршах. “Дон жуан” – Найбільший за обсягом і значенням твір. 2. Складання сенканів Байрон, Самотній, романтичний, Віршував, кохав, боровся, Слава, переплетена з образами, Птах. ІІ. робота над темою уроку 1. Теорія літератури Лірика – один із трьох жанрів літератури. Особливість лірики – дійсність зображується через змалювання почуттів, переживань, думок ліричного героя. лірика поділяється на: – громадянську (суспільно-політичну) – роздуми поета про суспільне життя; – філософську – роздуми про сенс людського буття; –

пейзажну – роздуми, навіяні природою; – інтимна – роздуми і почуття, пов’язані з дружбою та коханням.

Станси – різновид лірики, поезія-роздум, у кожній строфі Якої висловлюється певна думка або спостереження. 2. Виразне читання учнями поезій Байрона та коментарі Учителя до них Мій дух, як ніч. О, грай скоріш: Я ще вчуваю арфи глас.

Нехай воркує жалібніш і тішить слух в останій час. Як ще надія в серці спить, її розбудить любий спів. Як є сльоза – вона збіжить, Поки мій мозок не згорів. але суворо й смутно грай, Додай жалю в свій перший звук.

Молю тебе, заплакать дай. Бо розпадеться серце з мук. Воно в собі терпить давно, Вже в йому вщерть тяжких образ; Як не поможе спів, воно Від мук страшних порветься враз. (Переклад В. Самійленка) Учитель.

Усіх, хто спілкувався з Байроном, підкоряло не лише його чуття прекрасного, але й гостре почуття справедливості. “його очі – це розкрита брама сонця, вони створені зі світла і для світла”,- писав один із його сучасників. Та у своїй душі поетові розібратись було важко: занадто багато гнітючих дум та запитань без відповідей переповнювали її. ПрОМеТей Титане!

Ув очах твоїх Відбилось горе і тривоги Земних житців, що гнівні боги Погордно зневажали їх. а що ж за те дістав, Титане? лиш скелю, коршака й кайдани, Німе страждання, вічний бран, Нестерпний біль роздертих ран, Що Духа гордому уймає… Ти стогін, роджений одчаєм, Душив у грудях, щоб той звук Не виказав таємних мук, Знімівши на устах, аж доки Наглядач неба відлетить, Щоб мук агонії й на мить Боги не вгледіли жорстокі. Ти боротьбу обрав, Титане, В двобої волі і страждань, Прийняв ти муки без вагань; а небо мстиве, невблаганне, і Доля зла – тиран глухий –

І дух Ненависті, який істот собі на втіху творить. і сам їх нищить, сам їх морить, Дали тобі безсмертя в дар. Та навіть ця найважча з кар Твоєї долі не зламала. Змогла добитись лиш проклять лють Громовладцева од тебе Та що йому готує небо, Ти, віщий, не хотів сказать, Хоч погляд твій сказав немало: В нім вирок прозвучав, як грім, і каяттям палив гірким, Гнітив страхом, аж у правиці Тремтіли в гніві блискавиці.

У тому твій небесний гріх, Що людям зменшив ти страждання, Що світлом розуму й пізнання На боротьбу озброїв їх. Хай доля зла тебе скувала, Та виклик твій, борня зухвала, Завзяття вогняне твоє, Твій гордий дух і непокора, Що їх і небо не поборе, Для смертних прикладом стає. Ти людству освітив дороги, Ти – символ віри і тепла. Як ти, сини людські – півбоги, Струмок ясного джерела.

Хай і провидить люд достоту Нужденний пай свій: і скорботу, і горе, і борні тягар, і долю невідкличних мар,- Та дух бунтарства – не покути – Найважчі розбиває пута, і волі людської снага, У муках зрощена, в одчаї. Надії й віри не страчає, Тріумфом виклик зустрічає і владно смерть перемага! (Переклад Д. Паламарчука)

Учитель. Прометеївська тема народолюбства і нескореності, безстрашної боротьби за свободу, за людину у творчості Байрона звучить могутнім акордом. У вірші “Прометей” звеличується подвиг того, хто “людству освітив дороги”.

Сам поет, як і оспіваний ним у багатьох творах титан-богоборець, завжди прагнув бути там, де здіймався стяг боротьби за свободу людини. Учитель. Вірш “Спомин” можна вважати зразком поетичної недомовленості, за якою приховані причини суму автора.

Поетичний світ Байрона багатий і просторий. разом з тим “загублений рай”, загублені надії і сподівання, загублений абсолют людського щастя – це внутрішня тема лірики поета.

Коли сниться мені, що ти любиш мене, Ти на сон мій не гнівайся, люба,- Тільки в мріях я маю те щастя ясне, Кожний ранок – оплакана згуба. любий сон! Забери собі силу мою, а мені дай безсилля розкішне, Може, знов, як в ту ніч, буду я у раю, Ох, яке ж то життя буде пишне! Смерть і сон, кажуть люди, то браття рідні, Сон єсть образ мовчазної смерті, Коли смерть може дать кращий рай, ніж у сні, То я прагну скоріше умерти.

Ох, не хмур, моя мила, брівок лагідних, Не гадай, що я надто щасливий. Коли грішний був сон,- я спокутував гріх: Зник без сліду мій сон чарівливий… Хоч я бачив, кохана, твій усміх у сні, Не карай ти мене за примари! (Переклад Д. Паламарчука)

Учитель. У вірші відсутня поетика глухих емоцій, узагальнених особистостей і узагальнених положень. У них домінує емоційно-експресивне начало. лірика стає пізнанням душі і особистості тих, до кого вона звернена, відкриваються і адресат, і автор. Ми відчуваємо, хто такий сам поет, що він відчуває до героїні, що вона несе йому.

III. Рефлексія Колективна робота А) Формулювання визначення та характерних рис Байронічного героя (запис у зошити) Байронічний герой – людина романтична за характером. Характерні риси байронічного героя: – гостре сприйняття недосконалості навколишнього світу; – благородство душі; – глибина і сила почуття; – підкреслене почуття вищості, зневага до людей; – самотність. Б) Особливості любовної та політичної лірики Байрона (запис у зошити) Загальні особливості лірики Байрона – Яскраво виражене суб’єктивне (особисте) начало (автобіографічна канва творів або опосередкована розповідь про себе). – Страдницька душа ліричного героя. – Джерело страждань ліричного героя – недосконалість життя. – Загадковість, недоговореність, внутрішня енергія поезії. – Порушення традиційних форм поезії: обірваний на середині рядок; залучення слів із побутової лексики; різний ритм, розмір, довжина рядків, строф; створення нового поетичного жанру – стансів, “віршів на випадок” (вірш, написаний з якогось певного приводу чи звернений до конкретного адресата); написання поезії у вигляді внутрішнього монологу поета.

IV. Домашнє завдання Випереджувальне завдання для 3-4 учнів – повторити із теорії літератури поняття “поема”; із історії – відомості про івана Мазепу; для всіх учнів – прочитати поему Байрона “Мазепа”.