Короткий сюжет повести Коршунова “Операція Хамелеон”

Книга Євгенія Коршунова “Операція “Хамелеон” по своєму жанрі детектив. Притім детектив, дія якого відбувається в привабливій Африці. Навряд чи найдеться людина, що не мріяв хоч раз у житті потрапити в її савани, побродити в Кіліманджаро й водоспаду Вікторія, почути при місячному світлі звуки тамтамів і побачити ритуальні танці місцевих племен. Для того, хто потрапить в Африку ненадовго, ці враження, напевно, і будуть головними.

Але для журналіста, живучого й працюючого тут кілька років, екзотика швидко відходить на далекий план.

На зміну їй приходить твереза й точна оцінка обстановки, що зложилася в сучасній Африці, розуміння складностей і труднощів її розвитку, політичного й економічного. Саме таке розуміння життя є в книзі “Операція “Хамелеон”. Дія повести Е.

Коршунова відбувається у вигаданій країні Гвиания, десь у Західній Африці У центрі оповідання молодий радянський африканіст Петро Миколаїв, що приїжджає у Гвианию в наукове відрядження. Його творчим планам не призначено збутися, оскільки іноземні розвідки вирішують зробити його жертвою своєї змови – операції “Хамелеон”, щоб скомпрометувати прогресивний

профспілковий рух у країні, пояснивши його успіхи й силу горезвісним “втручанням Москви”. Ситуація не нова, але проте усе ще живуча.

Можу відразу сказати, що операція ганебно провалилася, і допомогли в цьому Петру Миколаєву люди різних національностей, об’єднані почуттям справедливості Поруч із Петром Николаевим діють австралієць Роберт Рекорд, австрійська художниця елинор, американець-мікробіолог Смит, англійський професор Нортон, лідери молодіжних гвианийских профспілок Стив і Гоке. Всі ці характери переконливим, написаним автором досить впечатляюще. Професор Нортон, наприклад, у жарт сЪебе, що називає, “старим колонізатором”, що віддав все життя вивченню Африки, шляхетне дослідник, що не побажав сприяти офіцерам своєї розвідки й виступив з викриттям її діяльності.

Або, що метається в пошуках щиросердечного спокою й щастя елинор, що виховує осиротілих африканських дітей.

Це й добропорядний, наивнейший Смит, що навіть не догадується, які щеплення він робить. З’ясувавши, що його “безневинні” досвіди над місцевими людьми не що інше, як випробування бактеріологічної зброї, Смит кінчає життя самогубством Цікаво й правдиво показує автор африканців, у тому числі й Гоке – ультралівого революціонера на словах, а на ділі продажну маріонетку. Він і є той самий “хамелеон”, за допомогою якого повинна була відбутися провокація Як не дивно, але поруч із цими реальними характерами герой повести Петро Миколаїв виглядає хоч і привабливо, але трохи наївно: вуж дуже часто не догадується він про те, що відбувається навколо.

Правда, це дозволяє авторові показати Миколаєва в різних несподіваних ситуаціях.

Авторові так зручніше, але читачеві іноді кривдно за свого співвітчизника. Хотілися б і діалоги бачити більше насиченими, з більшим художнім навантаженням