Що таке словосполучення? – Словосполучення, Синтаксис

Що таке словосполучення?
Що таке словосполучення?

Словосполучення – це синтаксична конструкція, що утвориться на основі підрядних зв’язків: узгодження, керування й примикання. У словосполучення повністю переносяться всі ті відносини, ті загальні й частки, більше конкретні значення, які виникають при присловной підрядного зв’язку: ці відносини являють собою значення словосполучень

У складі словосполучення виділяються компонент стрижневий (або чільний) і компонент залежний (компоненти залежні): стрижневим компонентом

є граматично чільне слово, своїми лексико-граматичними властивостями предопределяющее зв’язок; залежним компонентом – форма слова (форми слів), граматично підпорядкована (підлеглі).

Залежно від того, яке слово є стрижневим, всі словосполучення діляться на дієслівні (стрижневе слово – дієслово), субстантивні (стрижневе слово – іменник, включаючи займенник-іменник і числівник), ад’єктивні (стрижневе слово – прикметник), прислівникові (стрижневе слово – прислівник); до прислівникових словосполучень умовно ставляться також словосполучення зі стрижневим словом – компаративом.

Словосполучення

будуються по певних абстрактних зразках. Ці зразки (типи) словосполучень являють собою відволікання від таких граматичних і лексико-семантичних характеристик слів, що з’єдналися, які істотні для формального пристрою й значення словосполучення. В одних випадках для встановлення зразка словосполучення досить вказівки тільки на самі загальні граматичні характеристики слів, що з’єднуються

Такий, наприклад, абстрактний зразок словосполучень “іменник – узгоджуване з ним прикметник” (новий будинок), значенням яких є властиво означальні відносини. В інших випадках визначення зразка повинне містити в собі більше конкретні язикові характеристики, необхідні для встановлення його значення, наприклад: “дієслово – конкретний іменник у формі род. п. із прийменником просторового значення”: їхати з гори, писати з міста (відносини означальні [обставинні] – просторові); “іменник із процесуальним значенням – род. п. іменника, здатного називати суб’єкт дії”: приїзд ревізора, діяльність інституту (значення суб’ектно-означальне); “іменник з конкретним значенням – род. п. іменника з конкретним значенням”: будинок батька, ганок будинку, парки Москви (значення означальне – по приналежності, володінню); “іменник із процесуальним значенням – род. п. іменника, здатного називати об’єкт дії”: читання книги, будівля будинку, вивчення питання, лікування хворого (значення об’єктне).

Всі ті характеристики, які даються при описі відносин, що виникають при підрядних зв’язках, одночасно є необхідними характеристиками зразків словосполучень, що утворяться на основі цих зв’язків; приклади, що ілюструють підрядний зв’язок, одночасно є й прикладами відповідних словосполучень

Зразки словосполучень існують у мові незалежно від речення: вони формуються на основі лексико-граматичних властивостей знаменних слів. Як і всяка синтаксична одиниця, словосполучення – у певнім своєму лексичному наповненні – з’являється в реченні, у складі тексту або – поза реченням – як именующей одиниця (у назвах, заголовках, написах).

Наша граматика. & 1881