Історія врача на війні



Эпиграф – володіла двома потрібними спеціальностями: професійного фотографа зі спеціальним ухилом і середнім медичним утворенням. Пішла на фронтЭпиграф – добровільно з перших днів Эпиграф – У званні лейтенанта медичної служби працювала в 318 медсанбаті 54 армії Західного фронту, що і в роки війни зумів одержати “Перехідний прапор кращій санітарній установі від Військової ради 54 армії”. У наслідку на базі цього медсанбату був створений евакогоспіталь №290, що проробив бойовий шлях до Кенігсберга, у якому Ніна Павлівна працювала

лаборантом патологоанатомом.

Про те, які прекрасні люди трудилися в цьому колективі, вона з любов’ю поділилася в збірнику “Війна. Народ. Перемога” №3 Политиздат 1980 р. у статті “Про це забувати не можна”.

Самовіддана праця врачейхирургов і медсестер, що не знають відпочинку ні вдень, ні вночі, що вірили, що їхня праця повертає бійців фронту й кжизни.

Эпиграф – Із серпня 1943 року Ніна Павлівна – старший лаборант судебномедицинской експертизи I Білоруського фронту по розслідуванню звірств і злодіянь немецкофашистских загарбників. З болем і здриганням згадує вона нелюдські “методи

вмертвіння людей”, що планомірно розроблялися фашистськими врачамиизуверами в Червоному борі під Смоленськом, у Литві й Білорусії; тисячі загублених в’язнів таборів смерті, що складалися з жінок і дітей, цивільного населення й військовополонених Це не озлобило серць її й тих, хто розкривав ці поховання, але після закінчення війни всі сили їх були спрямовані на те, щоб зло було покарано, покалічені люди не були забуті й щоб школярі, комсомольці продовжували пошуки зниклих без звістки солдатів і героїв Безліч документів, у тому числі складених їхньою групою, дали можливість Надзвичайної державної комісії із установлення й розслідування злодіянь немецкофашистких загарбників переконатисяЭпиграф – у методичності прийомів умертвіння, катувань і знущань.

Ці документи були важливим джерелом викривального матеріалу на Нюрнберзькому процесі над фашистськими ватажками Після війни Ніна Павлівна працювала при центральному музеї Збройних сил з учасниками пошукових загонів, по створенню музеїв бойової слави при школах, узагальнюючи підсумки славних справ слідопитів м. Вязьми, Одеси, Москви й ін. (стаття “Як почати пошук?” збірник “Дорогою Батьків – дорогої Перемоги” видавництво Педагогіка 1974р. м. Москва) Ніна Павлівна нагороджена багатьма медалями військового й після воєнного часу, ветеран праці, в 6080 роки була заступником голови комісії зі справ інвалідів війни Радянського комітету ветеранів війни. Під керівництвом А.

Маресьєва домагалася створення другого Московського госпіталю по лікуванню й реабілітації поранених, часто виходячи й на вищі інстанції, домагаючись справедливого розподілу засобів пересування інвалідам війни й радуючись цьому, як власній нагороді Померла Ніна Павлівна на роботі, не доживши 5 днів до бажаного святкування 40летия Великої Перемоги, в 1985 році в м. Москві


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Історія врача на війні