Браудо Е. Французька комічна опера і її історія від Руссо до Гретри

Браудо Е. Французька комічна опера і її історія від Руссо до Гретри. “Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття “Voix de villa” – голос міста, те-є різні виклики торговців, що розносять свої товари або від “Vaul de ville” – vaul – похідне від valoir (“те, що прийнято в місті”, улюблені пісні міста). Такі пісні були дуже поширені вже в 17 столітті й в 1703 році вийшов збірник їх Баляра “Bru”Джерело: Історія всесвітньої літератури.

19 століття “шансонеток”, настільки характерних для Парижа теперішніх днів. Разом з тим,

ця назва перейшла й на комічні п’єси, у яких “водевілі” виконувалися як музичні номери. У Парижу віддавна особливим успіхом користувалися маленькі театри на ярмарках і в передмістях, які успішно конкурували з великою оперою.

Ці театри служили також вогнищами політичної сатири і являли собою найвищою мірою характерне явище дореволюційного часу. Тут ставилися також пародії (до яких французи взагалі такі мисливці) на більші опери (щось начебто англійської “beggar орег”), що викликало з боку “королівської академії” переслідування цих підприємств. Ще із часів Люлли академія мала патент на виконання

музичних драм – ( те-є п’єс із вокальним діалогом) і маленьким театрикам доводилося прибігати до так званим “pieces a la rauette”, поданням, у яких на сцені нічого не співалося.

Коли по ходу дії необхідно було виконати яку-небудь пісню, то виставлялися більші плакати (гак називані “ecriteaux”), і слухачі запрошувалися виконати її хором. Так створений був обхід існуючого привілею, і публіка утягувалася активно в оперне подання. Тексти виконувалися на популярні мелодії, друковані збірники яких наприкінці 17 і на початку 18 сторіч зустрічаються дуже часто.