Історія задуму та публікації твору

Роман (бессмертное произведение) “Майстер і Маргарита”

Історія задуму та публікації твору.

Роботу над головним романом свого життя М. Булгаков розпочав узимку 1928-1929 pp. Важко сказати, якими були первісні варіанти, оскільки письменник їх знищив. Відомо лише, що спочатку твір задумувався як Роман про диявола у дусі сатирично-фантастичної прози Булгакова 20-х років. Наголос на постаті сатани відбивали й чорнові назви майбутнього роману: “Чорний маг”, “Копито інженера”, “Консультант з копитом”.

Причому у своєму

трактуванні образу “князя пітьми” письменник на цьому етапі виходив з традиційних уявлень про диявола-спокусника. Робота над твором тривала понад десять років. Протягом цього часу його первісний задум зазнав суттєвих змін. 1931 p., зокрема, з’явилися дійові особи, які поступово перемістилися у центр роману – Маргарита та її супутник, що його пізніше автор назвав “майстром”.

Булгаков працював над романом до останніх тижнів свого життя. Вже смертельно хворий, він вносив у текст правки, робив вставки, шліфував стиль. Письменник сприймав цей твір як свій мистецький заповіт.”Коли наприкінці хвороби

він вже майже не міг говорити, і в нього виходили інколи лише кінці й початки слів, – згадувала дружина письменника О. Булгакова, – був випадок, коли я сиділа біля нього, як завжди, на подушці на підлозі, біля узголів’я його ліжка, він мені дав знак, що йому щось потрібно, що він чогось хоче від мене. Я пропонувала йому ліки, пити – лимонний сік, але зрозуміла ясно, що йдеться про інше.

Тоді я збагнула й запитала: “Твої речі?” Він кивнув з таким виглядом, ніби “так” і “ні”. Я сказала: “Майстер і Маргарита”? Він страшенно зрадів, зробив знак головою – “так, це”. І спромігся на два слова: “Щоб знали, щоб знали””.У плані редакторської правки твір лишився незавершеним. Відомий російський дослідник творчості Булгакова В. Лакшин зауважував щодо цього: “…”Майстер і Маргарита”, попри сюжетно-композиційну завершеність тексту, міг мати ще не одну редакцію, а вже шліфе тім тексту, якби Булгаков був здоровий, без сумніву, була б продовжена.

Одного разу я передав Олені Сергіївні (дружині письменника. – Є. В.) запитання молодого читача: в останньому польоті почту Воланда з-поміж вершників немає однієї особи. Куди зникла Гелла? Олена Сергіївна поглянула на мене розгублено і раптом вигукнула з невимовною експресією: “Міша забув Геллу!!!”” Ще 1929 p. М. Булгаков здійснив безуспішну спробу опублікувати хоча б невеличкий фрагмент твору під псевдонімом “К. Тугай”.

Псевдонім не допоміг: уривок так і не вийшов друком. Взагалі ж прогнози щодо можливості публікації книжки були вкрай песимістичні: приятель і перший біограф Булгакова П. Попов, зокрема, був переконаний, що до читача вона дійде десь через 50-100 років. Утім, цей термін виявився дещо перебільшеним.

Після двадцятирічних зусиль О. С. Булг-кової домогтися публікації твору він зі значними цензурними купюрами був надрукований 1966 р. у часопису “Москва”.Всього було зроблено 159 таких купюр. Це дорівнювало 14 000 словам, тобто 12% авторського тексту. При скороченнях текст брутально спотворювався: фрази з різних сторінок довільно комбінувалися одна з одною, через що нерідко виникали взагалі безглузді речення. Вилученню підлягали здебільшого фрагменти, в яких ішлося про таємну поліцію (давньоримську та сучасну), вияскравлювалися риси схожості між давнім світом і сучасністю тощо.

Повний текст роману був надрукований спочатку у Парижі (1967), а потім, 1973 p., – у Радянському Союзі. Однак слід зазначити, що на батьківщині письменника тільки за часів “перебудови” ця його книжка почала виходити накладами, що відповідали її величезному успіху у читачів.