Біографія Улас Самчук

(1905-1987)

Народився Улас Самчук 20 02 1905 р. в Дермань що на Волині, у заможній на той час селянській сім’ї. Він був середущим у сім’ї, що складалася з п’яти дітей.

В 1913 році сім’я переїжджає на Тернопільщину у с. Тилявка Кременецького повіту, де він і розпочав своє навчання, варто знати що в майбутньому він так і не закінчив жадного з навчальних закладів, по різних на те причинах.

У 1922 р у журналі “Юнацтво” в якому він був редактором під час навчання в Кременецький гімназії, журнал був рукописний.

У цьому ж журналі був опублікований

вірш автора “Не любити не можу свою я країну…”. В той момент часу Улас і почав створювати свої перш оповідання і вірші.

У 1923 р. стає членом організації “Просвіта”. И на наступний рік попадає до польської в’язниці через спробу нелегально перетнути кордон.

В 1926 р. в журналі “Наша бесіда”, що видавався в Варшаві було надруковано перше оповідання “На старих стежках”. У цьому ж році за його ініціативою створено школу “українського національного танку”, в с. Дермань. Він переїжджає з Польщі до Німеччини через політичні погляди.

Незнайшов ши там української громади

повертається до Варшави.

Протягом 1929-1934 pp. Улас Самчук навчавэться в Брацлавському університеті та в Українському вільному університеті в Празі.

У 1932 р. написаний роман “Кулак”, перша частина трилогії “Волинь”, наступного року створена повість “Марія” – твір, що описуэ події страшного штучного голодомору в Україні у 1932-1933 роках. Також видається збірка оповідань “Віднайдений край” та роман “Гори говорять” присвячений закарпатським патріотам.

Згодом у 1941-1942 рр. редагує газету “Волинь”, потім працює у Німецькому пресовому бюро. У березні того року Самчука арештовано по звинуваченню, у наданні самостійницького характеру и агітація окупантів.

У 1943 р приїздить до Львова, нажаль не надовго, він змушений повернутися в Німеччину

Ховаючись від радянської влади. 22 12 1945 він був обраний головою правління МУРу.

У 1948 р Улас Самчук переїздить до Канади. Після переїзду він в основному пише спогади, які побачили світ у:

“На білому коні” (1955);

“На коні вороному” (1975);

“Планета Ді-Пі”(1979).

А у 1980 р. у світ вийшов останній роман створений за океаном “Слідами піонерів”, який він присвятив емігрантам.

9 липня 1987 у Торонто не стало видатного письменника.