Автопортрет пушкіна 1829 року



Переді мною автопортрет Олександра Сергійовича Пушкіна, зроблений поетом у тисяча вісімсот двадцять дев’ятому року

Чіткі різкі лінії, майже шаржевая манера. Часто на полях рукописів поет малює своїх героїв, себе або близьких. Цей автопортрет з’являється в той час, коли поет просить руки Наталі Гончаровой.

Йому не відмовляють, але й не дають згоди. Пушкіна відправляється в подорож, не схвалене урядом. Його шлях лежить на Кавказ, де йшла війна.

У шляху Пушкін пише замітки, що послужили основою добутку “Подорож в Арзрум”,

тоді ж написані вірші “На пагорбах Грузії лежить нічна імла…”, “Кавказ”, “Обвал”. Враження, отримані на Кавказі, явно відбиті в автопортреті 1829 року

Поет з’являється перед нами воїном, що їде на коні в Арзрум, адже він разом з російськими військами ввійшов туди. Є й ще одна версія – поет на коні тікає від уряду. Від розпачу він не знає, куди йому подітися. І ще, я думаю, автопортрет пов’язаний з відповіддю Гончаровой. Поет нагадує мені Дон Кихота з його шляхетністю й вірністю прекрасній дамі. Донкіхотство протягає в кожному рядку вірша “Я вас любив”, що ставиться до цього періоду

Поет пізніше дістав згоду на шлюб. Звичайно, хіба така велика любов могла залишитися без відповіді, взаємності


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Автопортрет пушкіна 1829 року