Журналістська діяльність Р. И. Фраермана

Видужавши, Р. И. Фраерман знайшов пристановище в популярнейшей у ті роки газеті “Біднота”, що редагував В.

Грандів, старий комуніст і досвідчений журналіст, що доручив новому співробітникові робити четверту інформаційну смугу. В особі Фраермана газета придбала висококваліфікованого й незвичайно діяльного працівника. Знудьгувавшись за час тривалої хвороби по роботі, він накинувся на неї, як голодний кидається на шматок хліба.

Чого тільки не писав Фраерман, працюючи в “Бідноті”! І репортерські замітки, і інформаційні звіти,

і фейлетони, і нариси, і театральні рецензії, і огляди з виставок, і навіть роман із продовженням “Мухогорская любов”, що друкувалася в багатьох номерах “Бідноти” протягом цілого півріччя В “Бідноті” своє співробітництво Фраерман почав, зрозуміло, не з роману із продовженнями, а з репортерських заміток.

З номера в помер публікуються в 1927 році його замальовки московського побуту. “Сміттярі”, ” Шурум-Бурум”, “Вокзали”, “Черга” – от заголовки цих замальовок, що носять характер жанрових сценок, створених цілком у традиціях стародавньої російської журналістики, що беруть

свій початок ще від розповсюдженого в середині минулого століття так званого фізіологічного нарису, від пізніших газетних замальовок у дусі А. Куприна, В. Гіляровського й багатьох інших. Дещо з газетних публікацій Фраермана зберігає своє значення й для нас як живе, яскраве свідчення про наше минуле й, безсумнівно, могло бути видане Особливо це ставиться до нарисів, з якими він виступає на сторінках “Бідноти” в 1928 і 1929 роках, а в 1930 і 1931 роках на сторінках тої ж газети, щоправда, трохи перетвореної й перейменованої в “Соціалістичне землеробство”. Фраерман у ці роки багато їздить по країні, до речі, і це його близько ріднить із такими непосидами, удосталь помотавшимися але різним місцям, як Паустовский і Гайдар.

Центральна Чорноземна область, Україна, Нижня Волга, Кавказ, Ленінградська область, Псковська й Новгородська землі – от географія його нарисів.

Він пише про соціальні зміни, що відбуваються в житті радянського селянства, про міцніючу сільську споживчу кооперацію, про зростаючу відсіч кулакам, про міцну спайку батрацьких низів, а пізніше про становлення колгоспного ладу, про перші тракторні бригади, про початок випуску вітчизняних комбайнів “Комунар”, про велике будівництво – Дніпрогес… И о чим би не писав Фраерман, на першому плані в нього завжди людина, люди, що перебудовують життя й самих себе. Це часто підкреслюється навіть заголовками нарисів: “Про нове життя й нових людей”, “Люди на тракторі” і так далі.

Робота в “Бідноті” дала матеріал для двох книг Р. Фраермана – “22 на 36”, листа із МТС, нарисова книга, і для повісті “Друга весна”, що одержала позитивну оцінку на сторінках “Правди”. Ця повість мала успіх у читачів, і коли автор її разом з А. Фадєєвим, П.

Павленко й А. Гидашом приїхав кілька років через на Далекий Схід, то газета “Тихоокеанський комсомолець”, вітаючи кожного гостя я окремості, отмстила в числі найбільш популярних книг Фраермана й повість “Друга весна”. Подання про цю пору життя письменника буде неповним, якщо не звернути увагу на те, що, поряд з журналістською роботою, він завзято продовжував трудитися над повістями і оповіданнями. І при цьому постійне невдоволення зробленим, плідне невдоволення, що диктує неприборкане прагнення рухатися далі, невпинно вдосконалюватися, опановувати важкою майстерністю. Таке можливо тільки при величезній любові до своєї справи й у світлу пору молодості, що окриляє людини надіями. І те й інше було Почавши публікуватися в журналі “Сибірські вогні” ще в 1924 році.

Фраерман наполегливо йшов до головної мети – до професійної письменницької роботи, випускаючи книгу за книгою.

В 1924 році в “Сибірських вогнях” публікується повість “Огневка”, в 1925 році в цьому ж журналі оприлюднене оповідання “На мисі”, в 1926 році оповідання “Соболя” і поема “На світанку”. Так рік у рік письменник друкується в товстому журналі, його добутки перебувають постійно в поле зору критиків і читачів