Самоосвіта — одна із акмеологічних умов професійного росту вчителя

Самоосвіта — одна із акмеологічних умов

Професійного росту вчителя

Ти лише до тих пір здатний

Сприяти освіті інших,

Поки продовжуєш працювати

Над власною освітою…

( А. Дістервег )

Навіщо педагогу ВЧИТИСЯ?

Вдосконалюватися, на мою думку, потрібно все життя. Ми, педагоги-практики, найчастіше орієнтуємося на свій досвід. І тому для нас величезний інтерес представляє наука.

І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе.

Педагог-професіонал завжди шукає найоптимальніші

шляхи для підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Адже саме Учитель має великий вплив на формування світогляду Людини, яку він навчає.

Сучасний вчитель — це професіонал, він має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до уроку. Вчитися, вчитися, вчитися…

Педагогічна діяльність подібна до мозаїки

— образ складається з шматочків, кожен з яких необхідно підібрати по кольору, формі, розміру. Праця кропітка, трудомістка: не завжди частинки співпадають. Іноді доводиться все перекладати по — новому.

У Святому Письмі сказано, що всякий, хто вчить, ПОВИНЕН у першу чергу вчити самого себе! Тому самоосвіта — це чергова сходинка нашого педагогічного Олімпу.

Вдосконалення якості навчання та виховання в сучасній школі безпосередньо залежить від рівня підготовки педагога. Суспільство завжди висувало і буде пред’являти до вчителя найвищі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше. Учитель повинен знати не тільки свій предмет і володіти методикою його викладання, а й бути обізнаним з іншими науками, різними сферами суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці та економіці.

Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що перед ним кожен рік змінюються тимчасові етапи, поглиблюються і навіть змінюються уявлення про навколишній світ.

Що таке професійне становлення педагога? Як довго проходить цей процес? Результатом професійного становлення будь-якого суб’єкта діяльності є його професійна майстерність.

Ні для кого не секрет, що протягом життя людині доводиться змінювати поле діяльності, не завжди вибір, зроблений після закінчення школи, буває усвідомленим. Але, так чи інакше, будь-яка робота вимагає розвитку певних навичок.

Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Тому професійне зростання також можна назвати і пошуком свого шляху, набуттям власного голосу. Для мене План професійно-особистісного розвитку (ведення особистих папок самоосв І Ти) Направлений на отримання таких знань, які б сприяли розширенню освіченості у своєму предметі, підвищенню ефективності навчання предмету, сприяли б виробленню нових педагогічних прийомів і методик, розвитку творчого потенціалу у професійній діяльності. Створюючи модель програми професійно-особистісного саморозвитку, ми виходимо з того, що сьогодні суспільству потрібні ініціативні й самостійні фахівці, здатні постійно вдосконалювати свою особистість і діяльність.

Займаючись самоосвітою згідно особистого плану саморозвитку, нашими вчителями досягнуто певних результатів у роботі, які показують, що у наших учнів формується нова система знань, умінь і навичок, розвивається самостійність, виникає інтерес до різних наук, а це все сприяє підвищенню ефективності навчання учнів.

Види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють Нашо Му професійному зростанню як вчителя:

— систематичний перегляд певних телепередач;

— читання методичної, педагогічної та предметної літератури;

— огляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій;

— розв’язування олімпіадних завдань, тестів, питань ЗНО, кросвордів та інших завдань підвищеної складності або нестандартної форми;

— відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег;

— дискусії, наради, обмін досвідом з колегами;

— систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації;

— організація гурткової та позакласної діяльності з предмету;

— вивчення інформаційно-комп’ютерних технологій;

— відвідування предметних виставок та тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів;

— спілкування з колегами в школі, районі, області та в Інтернеті;

— ведення здорового способу життя, заняття спортом, фізичними вправами;

— членство у радах різного рівня та журі конкурсів певних етапів;

— вивчення й узагальнення досвіду.

Етапи самоосвіти

Зміст поняття професійної компетентності вчителя включає три аспекти якостей і властивостей особистості:

— професійно-особистісний, пов’язаний з освоєнням і розвитком професійних знань і умінь, інтелектуального потенціалу та емоційно-вольової сфери;

— професійно-діяльнісний, пов’язаний з розвитком особистості і створенням умов для її саморозвитку;

— професійно-творчий, пов’язаний з готовністю вчителя до сприйняття та реалізації інноваційних ідей, нової інформації, умінням оволодіти новими технологіями.

Такий підхід дозволяє сформувати модель розвитку професійної компетентності в умовах додаткової педагогічної освіти як цілісну, динамічну систему, яка включає діагностичний, інформаційно-мотиваційний, проектно-організаційний і узагальнюючий етапи.

На діагностичному етапі Відповідаємо на питання: чи знаємо це і навіщо нам це треба знати, визначаємо потреби, інтереси, труднощі в практичній професійній діяльності.

На інформаційно-мотиваційному етапі Результатом роботи є пробудження інтересу до особливостей своєї «Я-концепції» і свого професійного розвитку, причин і джерел своїх практичних труднощів.

На проектно-організаційному етапі Вибудовуємо індивідуальну перспективну програму професійного розвитку і саморозвитку.

На узагальнюючому етапі Завершальним моментом є готовність до самореалізації у своїй практичній діяльності отриманих знань, рекомендацій, оцінка ступеня значущості отриманої інформації.

Компоненти готовності педагога до самоосвіти:

— Когнітивний ( Базова культура особистості, професійні знання та вміння їх застосовувати );

— Мотиваційний (усвідомлення особистої і суспільної значущості неперервної освіти);

— Організаційний (вміння вибрати джерела пізнання і форми самоосвіти);

— Морально-вольовий (допитливість, критичність, працездатність)

В нашій школі було проведено анкетування серед педагогічного колективу з метою визначення рівня спроможності до самоосвіти та саморозвитку особистості.

Мотиваційний компонент спроможності до самоосвіти досліджено через питання №2 та №4:

№2 Чи маєте Ви серйозне та глибоке прагнення самоосвіти, самовиховання, саморозвитку своїх особистісних якостей, здібностей?

№4 Чи відчуваєте Ви прагнення глибше пізнати самого себе, свої творчі здібності?

№	Ні	Частково, періодично	Так
№2	3%	29%	68%
№4	6%	29%	65%

Аналіз відповідей свідчить про те, що більшість вчителів відчувають постійне прагнення до самоосвіти.

Найбільший вплив на самоосвіту вчителя має думка колег, так, 42% повністю залежать у своїй діяльності від їх оцінки. 58% прислуховуються до думки членів педагогічного колективу, але мають й інші мотиви до самоосвіти. Найбільший вплив на розвиток самоосвіти вчителів має формування позитивної «Я-концепції»: так, 75% педагогів постійно працюють над удосконаленням себе як особистості, 25% — менше звертають увагу на формування особистісного потенціалу.

Постійно аналізують свою діяльність 66% освітян школи, 34% — підходять до проблеми ситуативно. Над формуванням вольових якостей 37% педагогів працюють постійно, 57% — ситуативно, 6% — не розвивають їх.

Дослідження когнітивного компоненту прагнення до самоосвіти показало, що 48% вчителів мають високий рівень теоретичних знань, 46% — на середньому рівні, і 6% — потребують допомоги.

Загалом, анкетування педагогічного колективу свідчить про те, що :

Рівень спроможності до самоосвіти та саморозвитку вчителів
Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
—	71%	29%

Результативність самоосвіти:

На власному досвіді я переконалася в тому, що сьогодні можна вчитися із задоволенням. Вчитися можна різними шляхами, і кожен вибирає собі найбільш прийнятний. А у цих людей можна вже повчитися:

Вчитель	Тема досвіду	Рік, (предмет)
Клочко О. А.	Превентивне навчання — як засіб формування особистості та соціальної компетентності	2008 Основи здоров’я
Пантелей Г. Г.	Тренінгові технології у викладанні природничих дисциплін як елементи інтеграції самоосвітньої діяльності вчителя та учня, у формуванні їх творчої особистості	2012 Біологія
Петрова Т. В.	Раціональні методи та прийоми активного навчання з використанням нових інформаційних технологій у поєднанні з традиційними засобами	2010 Математика
Леміх Т. І.	Розвиток життєвих компетентностей учнів засобами впровадження елементів історизму на уроках математики	2012 Математика
Піщемуха Т. В.	Створення умов для розвитку особистісного потенціалу учнів на уроках української мови та літератури	2008 Українська мова

Хочеться нагадати слова німецького філософа Дістервега: » Ти лише до тих пір здатний сприяти освіті інших, поки продовжуєш працювати над власною освітою…» .