КОРЕКЦІЯ НАДМІРНОЇ ВПЕРТОСТІ ПІДЛІТКІВ

Рекомендації батькам Підлітковий та юнацький вік дітей – це час докорінних змін у свідомості та поведінці батьків. У стосунках зростає конфліктність – це сигнал того, що зрушення в психіці підлітка вже відбулися, а позиція батьків щодо сімейного виховання залишилася тією самою. Виховні впливи, які були ефективними в дитинстві, уже втратили свою силу. Батькам негайно треба змінювати свою позицію) Інакше ви гальмуєте, штучно стримуєте розвиток дітей, а не сприяєте йому, хоча і мрієте бачити свою сина чи доньку дорослими і самостійними (а

самі мимоволі постійно повертаєте їх у дитинство).

Пам’ятайте: що гостріша криза у стосунках з дитиною, то бурхливіше і швидше відбувається її розвиток. Так вона швидше стане дорослою, самостійною, відповідальною. Наберіться терпіння!

Усі складнощі – тимчасові. Зміна позиці! батьків передбачає: 1. Визнання ними “почуття дорослості” (новоутворення в психіці підлітка) та зміцнення його щоденними “підкріпленнями”! “Який ти в нас уже дорослий!”, “Нарешті ми можемо поговорити на рівних!”, “Ти доросла – тому вирішувати тобі!”, “Тату, яка у нас ужедоросли донька!”. 2. Невпинну

передачу відповідальності за дедалі бурхливіший потік подій дитячого життя: подумайте і запишіть все сьогодні, за що віднині відповідає підліток, куди ви більше не будете втручатися (шо вдягати, взувати, коли І шоїсти, коли і як прибирати власну кімнату, зачісувати волосся, чим прикрашати себе тощо). 3. Не нав’язування готових рішень у різних життєвих ситуаціях, а постійне стимулювання, спонукання дітей до власних рішень: “А як думаєш ти?”, “Мені цікава твоя думка”, “Я знаю, ти вже достатньо доросла, щоб приймати виважені рішення”.

У підлітковому віці ми, батьки, можемо тільки радити, а вирішувати мають самі діти. Якщо ж ви і далі намагаєтеся впливати на свою дитину, як і раніше, з авторитарної (суворої, вимогливої) позиції, “силовими методами”, вимагаючи тільки слухняності, покірності, – отже, ви вчите власну дитину тільки підкорятися, а не мати власної думки і відстоювати її. Ви заохочуєте надмірну залежність від вас І ніяк не сприяєте розвитку здорової свідомості. Ви ставитися до дітей як до своєї власності, а не до людини, яка має право рости і ставати незалежною, впевненою, бути собою.

Наслідки такого виховання: брак впевненості в собі, низька самооцінка, несамостійність, безвідповідальність, залежна поведінка, страх перед труднощами, авторитетами, надмірна сприйнятливість до будь-якого впливу. 4. Зняття дріб’язкової опіки в питаннях, із якими дитина вже цілком може впоратися сама. Гіперопіка теж призводить до невпевненості в собі, безвідповідальності, безпорадності (адже своїми діями ви на кожному кроці ніби втлумачуєте: “Ти до ладу сама не зробиш…”).

Найефективніший стиль виховання – демократичний, у якому встановлюються рівноправні, довірчі стосунки між батьками, дітьми. 5. Намагайтеся якомога менше читати моралі, установлювати заборони, давати вказівки, карати, тиснути. Натомість краще виявляти спокій, терпіння, поблажливість. Навіть ціною деяких компромісів усіма силами душі старайтеся зберегти довірчі стосунки з дитиною підліткового юнацького) віку.

Запам’ятайте це співвідношення – 1:7. Для нормального розвитку здорової істості на 1 заборону має припадати 7 дозволів; на 1 покарання – 7 схвалень, заохочень; на 1 негативну емоцію – 7 позитивних. Щоразу, коли виникають суперечності, не висловлюйте своєї позиції, доки не покажете дитині, що розділяєте її думку: “Ти хочеш вдягнути нові джинси, тому шо тобі їх учора подарували?”. Але спробуйте в цю фразу вкласти повагу і зацікавленість, а не іронію чи осуд. І тільки тоді, коли підліток відчує, що ви його зрозуміли і не засуджуєте, переходьте до викладу своєї позиції: “Я згодна, що обнову хочеться вдягнути одразу, але на вулиці зимно.

Я хвилююся за твоє здоров’я. Що нам робити?”. Хоч би що відповів підліток – не суперечте йому, доки не сформулюєте його думку і не отримаєте підтвердження, що ви його правильно зрозуміли. Отже, перед кожним своїм висловлюванням спочатку з повагою і зацікавленістю відтворюйте позицію дитини.

Можливо, вам вдасться знайти компроміс (наприклад, вдягти під легкі джинси колготи чи під благеньку кофтинку – майку), а, можливо, й ні. Але своїм ставленням до розбіжностей у поглядах ви зможете навчити дитину прислухатися до чужої думки, не втрачаючи водночас своєї: “Я поважаю твій вибір, хоча і не поділяю його”. Це допоможе дитині не сприймати інакшу точку зору як загрозу своєму вижива