«Ізборник Святослава» — оригінальний твір давньоруського письменника XI століття

Київська Русь була однією з наймогутніших держав Європи IX-XI століть, центром християнської віри і освіти східних слов’ян. При монастирях відкривалися школи «ученія книжного» для різних верств населення, князі збирали з усієї Європи книги, які потім перекладали церковнослов’янською мовою, переписували від руки на пергаменті, мали коштовне оздоблення і вважалися найдорожчим скарбом країни. У XI столітті з’явилися оригінальні твори — літописні зведення.

Знайомлячись із цими творами, легко переконатися, що проблеми, які стояли перед суспільством у ті далекі часи, не втратили актуальності й дотепер. За всіх часів люди роздумують про любов до рідної землі, до батьків. Як і колись, так і сьогодні актуальними є проблеми віри, честі, совісті, високо цінуються вірність, звитяга, працелюбність.

У давній українській літературі легко знайти приклади, гідні наслідування, поради, над якими слід замислитися.

«Ізборник» князя Святослава Ярославовича був складений 1076 року. Написав його Іоанн, який мав можливість користуватися великою бібліотекою Ярослава Мудрого. В основу «Ізборника» Іоанн поклав відомі йому книги житейської мудрості, об’єднавши їх однією загальною ідеєю. Однак із цих книг автор узяв не так

Уже й багато: невеликі уривки, окремі вислови. У цілому «Ізборник» можна назвати оригінальним твором давньоруського письменства XI століття.

«Ізборник» складається із 48 окремих статей. У першій статті говориться про значення книг: читання книжок — це добро, яке потрібне людям, як воїну гарна зброя, а кораблю — вітрила У наступних статтях йдеться про правила поведінки людей у різних життєвих ситуаціях. Автор говорить, що треба поважати батьків, розповідає, як ставитися до дружини, як виховувати дітей, рекомендує зберігати таємниці, приховувати свої думки, не сміятися по-дурному, їсти й пити за столом без розмов.

Але основна складова «Ізборника» — це заклик до багатих і родовитих: замислитися над тим, що більша частина світу цього живе у злиднях. Намагаючись пом’якшити гостроту суперечностей у суспільстві, автор розповідає про егоїзм багатих, закликає їх роздавати милостиню бідним, не злостити «менших», не доводити їх до гніву, а бідним радить терпіти і знаходити позитивне в «скорбі», не вести крамольних розмов, слухати тих, хто душу налаштовує на добро. Автор «Ізборника» вважає, що панацеєю від будь-якого лиха мають стати праця і слухняність, а бунтівникам погрожує карою від князя, який є божим слугою. Основний зміст «Ізборника» свідчить про те, що в другій половині XI століття суспільство намагалося виробити основні правила примирення між різними верствами населення.

Таким чином, історична дійсність впливала на розвиток давньоруської літератури, а «Ізборник» був таким твором, у якому давалися основні настанови і багатим, і бідним.

У книгах — світло мудрості, бездонна глибина. Книга втішить у печалі і стане Уздою для тіла і душі. Той, хто багато читає, веде бесіду з Богом — ось основний мотив оригінальних творів часів Київської Русі.

«Ізборник Святослава» — оригінальний твір давньоруського письменника XI століття