Розгляд біографічних фактів письменника в середніх класах

Иоганн-Вольфганг Гете писав, що “лише в людях пізнати себе може людина…”. Традиційно життєвого письменника розглядається на етапі підготовки до сприйняття художнього твору. У цей час визначаються принципи відбору біографічного матеріалу, методи й прийоми його реалізації В 5-8 класах творчий шлях письменника неможливо вивчати в повному обсязі, крім тих біографічних епізодів, які безпосередньо пов’язані із програмним добутком. Методичні форми вивчення таких епізодів різноманітні: слово (оповідання) учителя про письменника; робота

з портретами; екскурсія в музей, на виставку, до пам’ятника й т. п.

; використання фотографій, картин, ілюстрацій, які розкривають особистість письменника й допомагають відтворити колорит його епохи Починаючи вивчення теми “Казки Джанни Родари”, Учитель
повинен зацікавити п’ятикласників фігурою визнаного в усьому світі казкаря. Він може повісити портрет письменника, намалювати казкові хмаринки й сонечко, прикріпити малюнки, зроблені учнями попереднього років за мотивами казок Джанни Родари. Доцільно в класі влаштувати виставку книжок письменника Учитель
. Джанни Родари – це письменник

з далекої Італії Він мріяв бути скрипалем, майстром дитячої іграшки, художником. А коли виріс – працював журналістом, шкільним учителем. На уроках любив розповідати цікаві історії й казки.

Згодом переконався, що саме вони допомагають учити дітей, тому що в кожному живе мрія про щось незвичайному й таємничому. Починається очікування чуда ще в дитинстві, із чарівної казки. Так Джанни Родари став дитячим письменником.

Він багато подорожував, зустрічаючись із дітьми різних країн миру, розповідав свої історії й дуже радувався, коли його казки викликали в них бажання висловлювати власні думки. В одній з передмов до своєї книжки Джанни Родари писав: “Всі вони були чудовими поглиначами книжок. Як це приємно знати, що книжка, яка б вона не була – товст або тонка, друкується не для того, щоб лежати десь на вітрині або в шафі, а щоб її досить смачно проковтнули, з’їли, переварили сотні дітей.

Тому дякую всім… хто, сказати б, її буде їсти. Сподіваюся, що вона буде вам по смаку. Приємного апетиту!

“. На столі вчителя лежить збірник казок Джанни Родари. Учитель
відкриває один з добутків письменника й починає читати вголос, виразно, вдумливо, якщо бідує текст, то в супроводі музики Слово вчителя – важливий методичний прийом, що найчастіше використовується в середніх класах.

Він дає можливість через невелике повідомлення, оповідання відтворити суспільно-історичне тло, настрої й стиль епохи, описаних у добутку, тобто – підготувати учнів до його сприйняття? Вивчення казок А. Пушкіна в 5 класі можна почати Словом учителя, що складається із двох частин Частина I.

Росія. Ми потрапили в Москву XIX сторіччя. Місто нагадує велике село: вулиці немощені й тому брудні, коли сухо – покриті пилом, увечері – темні, але завжди багатолюдні.

Вражає велику кількість панських садиб з багатьма флігелями для різної челяді Помилуємося старим Кремлем, дзвіницею Івана Великого, звідки вся столиця як на долоні; відвідаємо Монетний двір, де був укладений Пугачов; постоїмо біля Китайської стіни – земляних зміцнень часів Петра Й, споруджених для захисту від війська Карла XII.

Кілька разів у рік тут відбуваються “народні гуляння з гаданням, балаганами, із самоварами й усілякими стравами, бійками півнів, кулачними боями, піснями, мавпами й папугами”. Оборотний увага на значні фігури цього часу й запам’ятаємо імена: Н.

Карамзина – майбутнього відомого історика й письменника; М. Державіна – уже визнаного поета; И. Крилова – знаменитого байкаря; В. Жуковського – молодого поета, якого помітила літературна Москва. У цьому блискучому оточенні виявиться згодом людин, ім’я якого залишиться назавжди в “підмісячному світі” – це Олександр Сергійович Пушкін Частина II. (На дошці портрети письменника й запис).

Олександр Пушкін ( 1799-1837)
Це ім’я вже добре вам відомо, як і багатьом людям у світі. Кожне покоління, читаючи й пізнаючи А. Пушкіна і його творчість, знаходить щось цікаве й важливе для себе особисто. Потрібні роки, щоб перечитати все те, що написав А. Пушкіна й що написано про нього. Задумаємося лише над трьома питаннями: 1.

Чи важливо для людини знати свій родовід, яке місце займає вона в історії свого роду? 2. Чи цікаво довідатися про те, яким був А. Пушкін у вашім віці? 3. Чому вже визнаний поет на тридцять першому років життя починає писати казки? 6 червня 1799 р. у Москві в сім’ї відставного майора Сергія Львовича Пушкіна і його дружин Надії Йосипівни, у дівоцтві Ганнибал, народився хлопчик – майбутній великий поет Олександр Пушкін.

Сім’я була небагата, але родовита. Тут дбайливо зберігалися легенди про далеких предків. Серед них – сподвижники Олександра Невського в боротьбі зі шведами біля ріки Ижори (1240) і Дмитра Донського в битві з татарами на Куликовом поле (1380).

Серед найближчих видатних предків був прадід – дід матері Ганнибал, той самий, котрий увійшов в історію як “арап Петра Великого”. Пушкіна вивчав і пишався своїм “шестисотлітнім дворянством”. Це була гордість, а не пиха.

Гордість, що спонукувала і його самого до пошуків місця в житті, “справи життя” гідної слави предка Коли А. Пушкіну здійснилося 12 років, він здав вступні іспити в тільки що відкритий біля Петербурга Царскосельский ліцей. Його створив імператор Олександр І для виховання своїх молодших братів – Миколи (майбутнього царя) і Михайла, але вони там так і не вчилися. Пам’ятають про цей навчальний заклад завдяки А. Пушкіну, що провчився тут шість років.

У ліцеї він зустрів вірних друзів і сам навчився цінувати й берегти дружбу. На все життя залишилися друзями И. Пущин і В. Кюхельбекер – майбутні декабристи, поет А. Дельвиг. Читайте вірші А. Пушкіна, присвячені друзям: “Дельвигу”, “До Чаадаєва”, “Друзям”, “И.

Пущину” і багато інших, які допоможуть вам зрозуміти поета, задуматися. Пізніше перший друг поета И. Пущин згадував: “Всі ми бачили, що Пушкін нас випередив, багато прочитав такого, чого ми ніколи й не чули, а все, що читав, запам’ятав; але достоїнство його було саме в тім, що він навіть не думав показувати це й похвалятися цим, як це часто буває…”. Серед його улюблених дисциплін – історія, література й філософія.

Література залишилася улюбленою назавжди й стала справою його життя Троє росіян – бабуся Марія Олексіївна Ганнибал, нянька Орися Родіонівна й дядько Микита Козлов захистили маленького Олександра від вихователів-французів і французької мови, що панував у ті часи як в аристократичних колах Росії, так і в сім’ї Пушкіних. Його рідна бабуся Марія Олексіївна чудово знала російську літературну мову. Вечорами маленький Сашко в довгій білій сорочці забігав до неї в кімнату й, начебто кошеня, залазив у її більший робочий кошик, наповнений різнобарвними шматками тканини й мотками вовни.

З кошика було видно тільки його голівку з кучерявим волоссями й більшими блакитними очами, які зачаровано дивилися на бабусю (звернемося до портрета “А. С. Пушкін у дитинстві” невідомого художника), – він слухав казки. Їх розповідала йому й нянька Орися Родіонівна. Від її хлопчик почув народну мову, прийшов у замилування усною народною творчістю, колоритні образи якого надихали на створення казок


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Розгляд біографічних фактів письменника в середніх класах