Я письменник уже двісті років

Далекого 1766 року якийсь Павич видав у Будиму збірку віршів і відтоді вважається в колі письменницької родини. Народився я 1929-го на березі однієї з чотирьох райських річок о 8.30 ранку під знаком терезів (що передують Скорпіону), за гороскопом ацтеків – Змія.

Перший раз мене бомбардували, коли мені минав 12-й. Удруге – коли минав 15-й. між тими двома бомбардуваннями я вперше закохався та під німецькою окупацією вимушено вивчив німецьку мову. У той час я потай вивчив і англійську від одного пана, який палив запашний тютюн. тоді ж я вперше забув французьку (потім я забував її ще двічі). Нарешті в одній собачій буді, де опинився, рятуючись від англо-американського бомбардування, один колишній царський офіцер почав давати мені уроки російської мови за книжками поезій Фета й тютчева: інших він не мав.

Сьогодні вважаю, що навчання мов було для мене своєрідним перетворенням у різних чарівних звірів.

Я любив двох Йованів – Йована Дамаскина та Йована Златоуста (Хризостома).

Набагато більше кохань я пережив у своїх книжках, аніж у своєму житті. За винятком того, що триває й досі. Ніч у моїх снах солодко притулялася мені до обох щік.

До 1984 року я був найменш читаним письменником у моїй країні, а від того року й надалі – найбільш читаним.

Я написав роман у вигляді словника, другий – у вигляді кросворда, третій у вигляді клепсидри і четвертий – як довідник для ворожіння картами таро. Я намагався якнайменше зашкодити людям цими романами. “…” День у день я все менше письменник своїх книг, а все більше письменник майбутніх, які, можливо, ніколи не напишу.

Як не дивно, мої книжки дотепер перекладалися 66 різними мовами. Коротше кажучи, я не маю біографії. маю лише бібліографію. Критики у Франції та Іспанії зазначили, що я перший письменник ХХІ-го століття, який жив у ХХ-му, коли потрібно було доводити безневинність, а не провину.

Найбільше розчарування в житті принесли мені перемоги. Перемоги не окупаються. Я знав, що не треба торкатися живих рукою, якою уві сні торкнувся мертвого. Я нікого не вбивав.

Натомість убили мене. Задовго до смерті. Для моїх книг було б краще, якби їх автором був якийсь турок чи німець.

Я був найвідомішим письменником найупослідженішого народу на світі – сербського народу.

ХХІ століття для мене почалося avant la date, 24 березня 1999 року, коли НАтО впродовж 78 днів бомбардувало Бєлград та Сербію. Відтоді Дунай, на берегах якого я народився, вже не судноплавний…

Гадаю, Господь осипав мене безмежною ласкою, подарувавши мені радість писати, але такою ж мірою й покарав мене, може, саме за цю радість.

2. творче завдання

Уявіть, що ви на презентації нової книжки м. Павича. Як би ви представили його аудиторії? Складіть невеликий усний виступ.

VI. Домашнє завдання

Знати біографію письменника.

Прочитати оповідання “Дамаскин”, уміти його аналізувати.

VII. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа “мікрофон”

Продовжте речення:

– мене зацікавило…

– мені здалася слушною думка про те…



Я письменник уже двісті років