День пам’яті жертв голодомору



День Пам’яті жертв голодомору

“Збудуймо пам’яті негаснучий собор”

Оформлення зали: ікона, рушник, вишитий чорно-червоними кольорами, три свічки, шматок черствого хліба, кетяг червоної калини.

Звучить реквієм В. Моцарта

Шановні учні та педагоги гімназії! Кожного року, 4 – ту суботу листопада по всій Україні відмічають, як день пам’яті і скорботи, присвячений жертвам голодомору 1932-33 рр. Тож давайте і ми з вами вшануємо пам’ять загиблих.

Почнемо з пророчого вірша Т. Г. Шевченка “Розрита могила” який читає Маляренко Марина.

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

Молилася, турбувалась

День і ніч не спала,

Малих діток доглядала

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти,

Панувала і я колись на широкім світі, –

Панувала… (Музика продовжує звучати голосніше і затихає. Виходять ведучі)

Слово надається директору гімназії № 7 Дорофєєвій Н. В. (Слова

директора)

80 років тому нам хотіли винести вирок смерті. 80 років тому мільйони синів і доньок України були без жалю винищені Голодомором. 80 років тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації.

Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.

Кудрявцева А. Жила Вкраїна. Плакала, стогнала

Проте я твердо свідчити берусь:

За всі віки безхліб’ям не загнала

Нікого в землю Україна-Русь.

Від тих часів, коли з’явилось рало,

Голодних мук не відало село.

Хай неврожай – та люди не вмирали:

З двадцятим віком лихо це прийшло.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. Влада забрала у людей все.

Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17.

Голод забрав протягом, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Слово надається вчителю історії Шикулі Н. Г. (слова вч. історії)

Каплунова В. Не нагодує Мати-Україна,

Не приголубить діточок своїх…

Яка ж бо перед Богом в нас провина?

Який ми сотворили гріх?

Чи той, що в нас поруйнували храми? –

Прийшли в наш край перевертні і хами

Чинить страшну наругу над людьми.

Цимбал М. За жінок, чоловіків, дітей,

За малих, дорослих і старих,

Не співала півча похоронна,

Не лунали дзвони за впокій…

Ні труни, ні хрестів, і ні тризни,

Прямо в яму, навіки віків.

Чорна сповідь моєї Вітчизни,

І її затамований гнів.

Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, – вони виявилися найменш захищеними. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50 відсотків загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження.

Кудрявцева А. В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих,

В долоні сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх.

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

Локалова Я. О діти, діти, Ангели невинні!

Чом ви так тяжко й страшно мовчите?

Ви вже ніколи рідній Україні своїх сердець і душ не віддасте.

Ви не розцвівши згинули дочасно,

Поклав у землю вас голодомор,

Я ж бачу, як важкий достиглий колос,

Схилився над голодними дітьми.

У нас, українців є традиція: коли людина помирає, запалюють свічку, щоб душа летіла при світлі і знайшла свій прихисток у потойбіччі. А, оскільки, у 1933-му померлим ніхто не світив свічки, то душі їхні досі неприкаяні і не можуть опікуватися нами.

Запалимо Свічку Пам’яті і вшануємо пам’ять померлих у ті страшні роки ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ. (Звучить метроном)

Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важко достукатися до сердець нині сущих. Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які згуртують нас – “пам’ять та віра”.

Наша пам’ять про тих, хто не встиг запалити свічку, і віра у щасливе майбутнє для нас та нашої держави.

!!! Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. Дякуємо усім присутнім за увагу!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

День пам’яті жертв голодомору