Твір по збірці поезій Вітмена «Листя трави»

Творчість Вітмена вважається святинею американської літератури. Збірка «Листя трави» (1855) стала подією в історії американської поезії, «витвором розуму і мудрості». Перше видання книги містило 12 віршів і поем без назв — щоб підкреслити цілісність поетичного задуму. До останнього прижиттєвого видання книги увійшло 400 поезій.

Вітмен використовує верлібр — вільний вірш.

У своїх поезіях поет засуджує рабство, оспівує вільну людину, сповідує принцип трансценденталізму — органічного поєднання людини і космосу. На батьківщині

Вітмена довгий час не визнавали, в офіційну американську літературу він увійшов тільки після смерті. Своє нове поетичне світобачення поет втілив у збірці поезій «Листя трави». Цей твір — свідчення космі-ності, епічної всеосяжності поетичного світобачення Вітмена.

Водночас це виклад програми радикальної перебудови Всесвіту, відкрит-тя і обожнювання Людини і Природи. Головним героєм є сам поет, який стає втіленням нового, вільного Людства:

Осторонь метушні стоїть моє Я, Стоїть раде, привітне, співчутливе, єдине.

Звідки ж береться внутрішня досконалість поета? Образ «літньої травинки»

символізує новий Всесвіт, в основі якого не далеке холодне Небо, а теплий живий рідний зелений світ. «Брунатні мурахи», «незліченні стебла», «чоловіки та жінки» — все живе у ньому за одним законом. Вітмен використовує художній прийом «каталогу», об’єднуючи численні образи людей, тварин, комах, і стверджує гармонію всього живого.

Поет веде діалог зі своєю душею, яка підказує йому, «шо основа творіння — це любов». А джерелом любові поета є Земля:

Тільки торкнуся землі ступнею. Звідти так і зринуть сто любовей…

А «небесні закони ще треба доробляти і виправляти» — вважає поет:

Зухвале сонячне світло, Ти освітлюєш тільки поверхні, а я виявляю і поверхні, і глибини.

Поет Пропонує відкинути старих богів, бо найвища цінність — це Людина. З чого складається її «Я»? З дійсності і часу, які приймає поет, з землі і моря («Я частинка твоя невіддільна, я одна твоя хвиля і всі твої хвилі одразу»), з душ усіх людей («Я всіх вас знаю, я зазнав багато «мук, сумнівів, розлук, безвір’я»), з невідомості («це не хаос, не смерть — це форма, єдність, це плин… це вічне життя, це Щастя»). Поет вірить у своє безсмертя, бо він заповідає себе землі, «щоб прорости травою».

Отже, тільки досконале, духовно повне і гармонійне Ятравинка може бути основою нового Всесвіту, а не далекі небесні закони — вважає Вітмен.