Твір на тему “Фарби літа”

Твір на тему “Фарби літа”

Моя улюблена пора року літо

Я не дуже люблю бувати влітку в місті. Гарячий асфальт вулиць, задушливі двори багатоповерхових будинків, що вічно поспішають кудись люди – від усього цього так хочеться втекти подалі. Тому хоча б місяць із самих довгих у році канікул я проводжу на природі, вдеревне.

Звичайно ранком у шкільні дні мене не підняти з постелі. Але на канікулах у селі я часто прокидаюся ні світло ні зоря, щоб пробігтися по росі й зустріти сонце, що піднімається через ліс. Природа пробуджується.

У

саду співають ранкові птахи, а нічний туман потихеньку відступає й ховається по ярах від перших променів світанку. Тепер самий час іти в ліс за чорницею

Чорниця – ягода ніжна. Так говорить моя бабуся. Цю ягоду потрібно збирати тільки вручну, без усяких “комбайнів” і інших пристосувань. І тоді на майбутній рік на цьому ж місці врожай буде краще колишнього. Це нехитре правило ми завжди дотримуємо, і ліс немов дякує нам – адже з наших розвіданих черничников ми ніколи не вертаємося з порожніми руками

Я люблю літню грозу. Коли

після жаркого дня обрій раптом чорніє й блискає спалахами блискавок. Коли прохолодний вітер розгойдує дерева й доносить розкати першого грому.

А потім на курну дорогу падають перші краплі довгоочікуваного дощу. Грозу я люблю слухати на горищі старенького бабусиного будинку. Люблю, щоб дощ тарабанив по бляшаному даху, а від гуркотів грому подрагивала земля

Після дощу вода в озері стає теплої, як парне молоко. Озеро в нас велике, а перебуває воно зовсім поруч із селом. Це улюблене місце риболовлі майже для всіх сільських хлопчиськ.

Але я не дуже люблю риболовлю, а приходжу сюди купатися. Плаваю я непогано, щоправда, до іншого берега пускатися вплав поки не ризикую. Там кілометр, не менше.

Лугу поруч із озером навесні заливають поталі води. А влітку тут трава по пояс. У цій траві так здорово лежати у вітряний день, слухати її шелест і дивитися, як біжать по небу хмари. А іноді здається, що це я пливу повз хмари на величезному кораблі під зеленими трав’яними вітрилами

А потім наступає вечір, і я вертаюся в будинок бабусі – вона напевно вже приготувала на вечерю щось особливе. Вікна в сад розкриті навстіж. На небі запалюються перші зірки, пастухи женуть із пасовища корів, а десь серед густого листя заводить свою вечірню пісню соловей. Ні, такі канікули я нізащо не проміняю на міські кам’яні джунглі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Твір на тему “Фарби літа”