Зима



Нарешті зима, дочекалися.
Білолиця, снігова, холодна прийшла і у наш край. Посиділи отак усі по хатах дня зо два, дивилися на градусник, дивилися, і почали як мурашки виходити на світ білий. Ось тут і починається найцікавіше.

Гуляю я значить по берегу нашого Дніпра і душа радіє! Зробили значить юнаки наші поле хокейне і грають собі, весело, радіють, а хто ковзанів не має, то той стоїть і спостерігає, вболіває за своїх товаришів. Грають, я вам скажу, як на любителів не погано, за кожну шайбу воюють.

А закінчується гра дружнім перемир’ям,

бо ж грали, мабуть, на ящик пива, що разом вип’ють.
Що ж пройшла я по берегу і звернула за пагорб дивлюся, а там діти, юнаки й дівчата, навіть чоловіки років за сорок із жінками на санчатах катаються. Їздять і по двоє, і по троє, а інколи і в п’ятьох на одні сани залазили, а щастя скільки в їх очах було, ви б тільки бачили. Питаю я у дітей:- Ваші батьки ото кермують?- Ні, – кажуть – вперше бачимо, прийшли привіталися попрохали сани покататись. Ось уже з годину їздять!
А скільки жартів довколо лунало, скільки сміху ви б чули. Та ви, мабуть чули, бо більш за все ви були там, а як не були, то варто побувати, бо такі прогулянки і для душі і для тіла корисні, особисто переконалася:)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Зима