Журливая Олена Костиевна

Дата народження – 24 червня – 1898 Дата смерті – 10 червня – 1971 Котова Олена Костівна (літературний псевдонім – Олена Журлива) народилася 24 червня 1898 долі в м. Сміла на Черкащині в багатодітній сім’ї сільського вчителя. Закінчивши початкову школу, екстерном склала іспити в Уманській гімназії й вступила на філологічний факультет (за конкурсом атестатів) Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 долі, одержавши диплом кандидата філологічних наук.

Опісля вчителювала в школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Москви, Кіровограда.

1914 долі майбутня поетеса була заарештована царською поліцією за долю в демонстрації в день відзначення пам’яті Т.

Г. Шевченка.

Природа щедро обдарувала Олену Журливу: у молодості вона чудово співала й гастролювала по Україні з концертами як відома поетеса-співачка. А в театральний сезон 1929-1930 рр.

Її було запитаний до столичної Харківської опери. Та все-таки основним її покликанням була поезія. Віршувати почала рано; перший вірш “Чогось німа, чого – не знаю” побачив світ в “Рідному краї”, коли юній поетесі минуло лише 11 років, а перша збірка поезій “Металом горно” вийшла в

1926 році.

Вона друкує свої поезії в різних антологіях, підручниках, журналах “Глобус”, “Червоні квіти”, “Червоний шлях”, “Більшовик”, “Кадри” тощо. На тексти поетеси композитори П.

Козицький і В. Косенко створюють пісні. 1930 долі побачила світ Друга книжка віршів – “Багряний світ”. У ній поетеса зірко вдивляється в нове життя республіки й свою радість втілює в пристрасні рядки: “У буянні сил, як сік із грона, пливе життя уздовж доріг… ” Та невдовзі їй довелося гірко розчаруватися.

Приголомшливі сфальшовані судові процеси над вигаданими “ворогами народу” із СВУ, самогубство Хвильового й Скрипника, масові арешти творчої інтелігенції вселяють у серце поетеси тривожні передчуття й не спонукають до творчості. Ті гіркі передчуття виявилися небезпідставними: Олену Журливу було арештовано 1938 долі в Москві. Кілька місяців тривало слідство, і лише 26 квітня 1939 долі особлива нарада НКВС СРСР засудила поетесу до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаєві на три роки. 27 лютого 1957 долі у зв’язку з реабілітацією президія правління СПУ поновила Олену Журливу в лавах Спілки письменників з 1934 долі й сприяла виданню збірки її вибраних поезій.

Згодом вийшли ще кілька книжок її віршів: “Земля у цвіту”, “Червоне листя”, “Хто знає, як рік минає”, “Голуби”. “Ой літечко, літо”, “У нашої Наталі”, “На зеленому городі”. Більшість із їх укладені з давно написаних поезій. Із концтаборів поетеса повернулася з украй підірваним здоров’ям і останнє десятиліття була прикута до ліжка тяжкою недугою Померла Олена Журлива 10 червня 1971 долі Вкіровограді.