Закоханий у вроду слів (основні мотиви лірики М. Зерова)

Сучасникам у історії української літератури відкриваються все нові й нові імена інтелігентів-літераторів. справжніх патріотів своєї землі. Вони йдуть до нас із небуття і переходять в безсмертя. Серед багатьох таких імен – ім’я Миколи Зерова, батька українського неокласицизму.

Творча спадщина Зерова значна й багатогранна: він залишив нам вірші, написані в різних жанрах, поетичні переклади, антології, літературно-критичні й наукові статті тощо. Творча діяльність М. Зерова розпочалась з перекладів. “Закоханий у вроду слів”,- так

назвав С. Білокінь свою книгу про нього. У 1917 році Микола Костьович починає перекладати Вершія, Овідія, Горація, Проперція.

Зеров був схильний до аналізу, синтезу, філософських роздумів про сутність Життя. Осмислюючи роки розрухи, які супроводжувалися вимиранням сіл, хворобами, поет писав: Блажен, хто “рокові часи” Не відчував на власній шкурі. І бачив явища понурі В аспекті втіхи і краси, Знав революцію а фасаду… У ‘”Камені” поет піддає різкій критиці тих, хто не піклується про чистоту вірша, не дбає про його майстерну форму.

Особливо не поважає автор тих, хто не розуміється в техніці віршування.

До

збірки “Камена” ввійшло дев’ять перекладі! з римських поетів. Захопленість давниною нарекла неприємності. Зерова починають звинувачувати у відходженні від радянської дійсності, а сам поет “шукає себе”. Він прагне анайти своє “я”, своє розуміння трагічної громадянської війни: Душе моя!

Тікай на корабель, Пливи туди, де серед білих скель – Струнка, мов промінь, чиста Навсикая. Для обдарованої особистості Зерова основне це краса, яка повинна врятувати людей від братовбивчих катаклізмів, що прокоптилися кривавими стежками по Україні.

Краса, розуміння, відданість державі в творчій спадщині М. Зерова домінують над стихією руйнації. Поет намагається у вічних, іноді біблійних, сюжетах, темах, образах знайти риси сучасності. Строга форма сонета служить для нього своєрідним захистом.

Сучасності він присвячує певні публіцистичні твори. Писати їх нелегко, бо занадто складний психологічний світ тих, хто поряд з поетом. 1935 рік у житті М. К. Зерова був згубним.

У Москві, на квартирі, його арештовують. У Зерова було передчуття цього лиха, і про це свідчить сонет “То був щасливий, десятилітній сон”:

І доля, бачилось, така тривала. Не знатиме кінця і перепон. Та… розійшлося чарування шасне: Осінній день, тепло і сонце ясне Побачили мене сухим стеблом.

Творчість М. К. Зерова не вивчена до кінця. Тільки окремі вірші поета м маємо змогу прочитати. Сучаснику не відомі літературно-критичні статті.

Не всі переклади дійшли до нашого часу. Одним словом, творча спадщин найінтелектуальнішої людини епохи чекає свого дослідника.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Закоханий у вроду слів (основні мотиви лірики М. Зерова)