Я була тоді з моїм народом



Твір по літературі: Я була тоді з моїм народом..

Роки сталинизма відгукнулися диким болем і нелюдськими стражданнями в долях людей. Багатьох духовно скалічили, винищили, зламали. Вплив сталинизма – цього дивовижного монстра – перенесла Ганна Ахматова. Сина Ахматової, Лева Гумилева, кілька разів заарештовували.

Під враженням від цих подій народився чудовий добуток – поема “Реквієм”. Читання цієї поеми робить незабутнє враження, дає урок мужності й душевной стійкості

Поема Ахматової “Реквієм” у моєму розумінні

– це загальнолюдська думка про неприпустимість, негуманність насильства над людськими душами й долями. У цьому добутку розкривається трагічний епізод життя самої поетеси. Ця поема автобиографична, в основу її лягли особисті переживання. “Реквієм” – відбиття не тільки страждань людини, але й щиросердечної твердості. У матері забрали сина, повалили її в безодню туги, самітності й тиші.

Протягом всієї поеми звучить пугающе “одна”. “Ця жінка одна, Ця жінка хвора…” Вона страждає безмірно: у неї відняли сина. Що може бути ужаснее безмовного очікування, невідомості, неможливості допомогти?!

Нескінченних черг і сімнадцяти місяців роздираючого болю?!

А потім піде вирок!

И впало кам’яне слово

На мою ще живі груди…

Людина на мить губиться, нічого не усвідомлюючи й не сприймаючи. Потім мати упокорюється, проявляє велику мужність:

У мене сьогодні багато справи:

Треба пам’ять до кінця вбити,

Треба, щоб душу скам’яніла

Треба знову навчитися жити

Але поряд із цим з’являється песимістичне відношення до життя й поступово виникає питання: якщо смерть однаково неминуча, те чому б не розстатися з життям саме зараз?!

В епілозі висловлюється думка: пам’ять про лиха людських вічно живе в серце людини. Поетеса говорить про те, що якщо задумають увічнити її, поставивши пам’ятник, то він повинен бути спорудять на тім місці, де вона провела нестерпні триста годин перед закритими дверима. Ні, ніколи їй не забути ні скрипу тюремних засувів, ні криків жінок, відірваних від своїх дітей, ні безсонних ночей, проплаканних ними. Але вона все-таки винесла це дивовижне катування, вистояла, витримала.

Думка про божевілля й смерть не раз приходила до неї, але вона переборола себе, довівши нам, що як би не були великі її страждання, у неї вистачить мужності жити й боротися!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Я була тоді з моїм народом