Видавнича діяльність в КЗШ № 73

Все більше в сучасному суспільстві стверджується думка про те, що людство знаходиться на початку розвитку “третьої” (поряд з усною та писемною) системами культури – культури засобів масової комунікації суспільства.

Ось чому, на мою думку, особливого значення в інформаційно-освітньому просторі сучасної школи, що забезпечує розвиток таких якостей особистості як ініціативність, здатність творчо мислити й знаходити нестандартні рішення, уміння вибирати професійний шлях, готовність навчатися, – набуває діяльність шкільних видавничих центрів.

На жаль, сьогодні презентувати шкільний видавничий центр, як такий, передчасно, хоча видавничою діяльністю педагогічний і учнівські колективи займаються активно. У школі з 2001 року видається газета “Наш світ”, в 2005 видавався додаток для учнів початкової школи “Лелеченя”, мають місце номери видані англійською мовою, впродовж декількох років випускається екологічний додаток “ЕКОДІМ”. Шкільним прес-центром керує вчитель української мови та літератури Аршулик Т. М., приймаючи активну участь не тільки у випуску газети, а й у різноманітних конкурсах.

Шкільну пресу сьогодні впевнено можна назвати важливим ресурсом розвитку інформаційного середовища сучасної школи.

З метою активізації видавничої діяльності та розширення інформаційного простору в нашій школі проводилась компанія “Більше видань цікавих і різних”

І першим кроком її стало оформлення виставки-панорами “Вікно у світ”. Виставка показала, можливо, і не весь спектр видавничих публікацій, в якому працюють і можуть працювати вчителі та учнівські колективи школи, проте підказала, в якому напрямку маємо рухатись.

За один тиждень газета New York Times повідомляє людині стільки інформації, скільки 200 років тому вона не отримувала за все своє життя. Кількість інформації у світі подвоюється через кожні декілька років. Кількість електронних пристроїв зростає, а щастя як не було, так і немає. Лавина інформації сиплеться на нас з телебачення, радіо, газет.

Ми стаємо більш дратівливими й менш сприйнятливими до різноманіття нашого світу. Ми – заручники інформації. Що відбувається, як розібратися в цьому океані інформації, як знаходити й виділяти головне, необхідне?

Ось чому наступним кроком шкільної компанії був проект “Відкриття Європи”, до якого увійшли: конкурс-виставка фотоальбомів, фоторепортажів, пізнавально-розважальна програма “Круїз Святого Миколая” та святкове засідання Європарламенту, що запрошували до подорожі країнами Європи. Очолювала проект вчитель англійської мови, керівник євроклубу Шварц О. О.

На жаль, глобальна інформатизація несе з собою не лише блага та зручності, а й нові проблеми: інформаційної нерівності, інформаційної безпеки, що включають і технології маніпуляції свідомістю, тут використовується як ЗМІ, так і глобальні комп’ютерні мережі.

І хоча для наших дітей та молоді Інтернет є вже обжитим соціальним середовищем, в ньому можна зустріти не лише друзів, а й незнайомців, їх в онлайні можуть образити й ошукати, завдати іншої шкоди. Звичайно, що найкращим захистом є застосування власного здорового глузду, проте дуже важливим є інформування дітей про ризики та небезпеку, які на них чатують.

Виникає питання: як зробити це найефективніше, як вберегти їх, або цитуючи Руперта Мердока “Что нужно сделать нам, группе цифровых иммигрантов для того, чтобы стать необходимыми для цифровых аборигенов?”

Виявляється все просто: необхідні інформаційні щеплення, але для цього нам, вчителям, необхідні знання.

З цією метою в рамках компанії Аршулик Т. М. провела майстер-клас, де ознайомила педколектив з видами видавничої продукції, зокрема шкільних газет. А Дроненко Л. Г. , вчитель інформатики – відкритий урок з оволодіння спеціальними програмами: Microsoft Office Publisher, RageMaker, Gorel, Photoshoр.

Після отримання базових знань стало можливим проведення педагогічної ради за темою “Роль видавничої діяльності та сучасних перспективних технологій у формуванні відкритої інформаційної системи сучасної школи”. Засідання включало в себе і теоретичну, і практичну частину, а саме: випуск друкованої продукції. Класні керівники початкової школи випустили газету “БДЖІЛКА”, середньої ланки – оглядовий випуск дайджест-панорами “Новий рік крокує світом”, старшої – спецвипуск прес-бюлетеня “Професії майбутнього”.

Таким чином, вчителі з особистого досвіду зрозуміли, що використання комп’ютерних технологій і нових методик роботи з текстом сприяють зростанню можливостей інтелектуальної комунікації на новому рівні.

Проведення компанії дозволило розширити межі плідного спілкування вчителів, учнів, редакційних колективів класів та сприяло здійсненню інноваційних проектів, розкрило нові горизонти щодо формування суспільної думки, відкритої інформаційної системи сучасної школи засобами видавничої справи.

У подальших планах проведення презентації класних плакатів-“візиток”, круглого столу “Більше видань цікавих і різних” та успіхи на інформаційних фронтах, оскільки ми вже знаємо, що таке інформаційна війна.

Притча про інформаційну війну

Жила була Черепаха, яка постійно тягала на своїй спині важкий панцир. Панцир притискував її до землі, і кожен крок Черепасі давався з труднощами. Тому життя її вимірювалося числом цих непростих кроків і було нелегким.

Так кожного разу, коли з сусіднього лісу прибігала голодна Лисиця, Черепаха ховала голову під панцир і спокійно переживала небезпеку. Лисиця пробувала панцир “на зуб”, намагалася перевернути свою жертву, коротше кажучи, застосовувала всі властиві агресорові засоби, але Черепаха залишалася живою.

Одного разу Лисиця принесла з собою великий гаманець, привела юриста й, сівши навпроти, запропонувала купити панцир. Довго думала Черепаха, але в силу обмеженості своєї фантазії, змушена була відмовитися. І знову руда пішла ні з чим.

Плинув час, навколишній світ змінювався. У лісі з’явилися нові технічні телекомунікаційні засоби. І одного разу, вийшовши з будинку, Черепаха побачила висячий на дереві телевізійний екран, де демонструвалися літаючі Черепахи без панцира. Чувся заливчастий голос диктора, Дятел у захваті коментував їх політ: “Яка легкість! Яка швидкість!

Яка краса! Яка привабливість!”…

День дивилася Черепаха ці передачі, два, три…

А потім у її маленькій голові народилася думка про те, що вона – дурна, раз тягає на собі такий важучий панцир. Та чи не краще скинути його? Жити тоді стане набагато легше.

Страшно? Тай, не дуже страшно, адже в останніх новинах телеведуча Сова заявила, що нібито Лисиця подалася в кришнаїти і вже стала вегетаріанкою…

Чому б у такому випадку не політати? Небесний простір – такий безмежний і прекрасний!

“Досить відмовитися від панцира, і мені відразу стане легше!” – думала Черепаха.

“Досить їй відмовитися від панцира, і її буде легше з’їсти!” – думала Лисиця, підписуючи рахунок на чергову рекламу про літаючих Черепах.

Тож одного чудового ранку, коли небо, як ніколи, здавалося безмежним, Черепаха зробила свій перший і останній крок до свободи від системи захисту – вона зняла панцир.

Черепаха не знала й уже ніколи не довідається, що інформаційна війна – це цілеспрямоване навчання, тому як знімати панцир із самої себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Видавнича діяльність в КЗШ № 73