Веснянки

Веснянки – це пісні на честь приходу весни, у різних місцевостях України їх ще називають гаївками, гагілками, ягілками, маївками. Навесні пробуджується природа, а з нею – надії та клопоти хліборобів. Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів, що минали колись у тісних хатах за роботою, при поганому освітленні, Молодь діставала, нарешті, можливість вийти на залиті сонячним світлом левади, в гаї, затіяти гру, поспівати й повеселитись.

Весну, за уявленням наших предків, приносили на крилах птахи. Тому в березні, першому весняному

місяці, випікалося обрядове печиво у формі пташок; діти, співаючи, носили їх по селу, провіщаючи і закликаючи весну: “Весна, весна красна, прийди, весно, з радістю, з великою милістю!” Свято зустрічі весни приурочувалося до початку скресання криги – “коли щука хвостом розіб’є лід”. А враховуючи те, що бажання дочекатись цього дня було дуже великим, у веснянках і висловлювалося нахваляння йти “полонку рубати, гагілку добувати”.

До найдавніших веснянок належать обрядові хороводи та співи, а також ігри, у яких висловлюється бажання прискорити прихід тепла, початок сівби на добрий врожай.

Із

цією метою дівчата імітували в танках процеси вирощування збіжжя та городини: “орали” поле, “збирали” льон, гречку, “завивали” огірочки, “саджали” грушу. На молодіжних весняних гулянках, під час ігор і танців, зав’язувалися знайомства, відбувалися зустрічі, говорили про майбутнє одруження. Тому в багатьох хороводних піснях звучить мотив вибору подружньої пари.

Веснянки життєрадісні, бадьорі за настроєм, поетичні і ліричні за формою та змістом.