Украинская вішивка

Украинская вышивка
Українська вишивка. Рушники. Історія народної вишивки на Україні сягає своїмкорінням у глибину віків. Дані археологічних розко-пок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геро-дота, був прикрашений одяг скіфів.

Знайдені на Чер-кащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які да-туються Viст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а йвишивки українсько-го народного костюма XVIII-XIXст. Арабський мандрів-ник

Хст. н. е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам’ятки ук-раїнської вишивкизбереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щобвиявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають зорнаментами, які прикрашали посуд дав-ніх мешканців території України добинеоліту, три-пільської культури. Вишиванням споконвіку займались жінки, які з по-коління впоколінняпередавали найтиповіші, найяскра-віші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техні-ку.

Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевос-ті, різняться між собою орнаментом,

технікою вико-нання та гамою барв. Протягом багатьох віків безпосередній конкрет-ний зміст символів навишивках втрачався, але тра-диції використання їх не зникли. За мотивамиорна-менти вишивок поділяються на три групи : геометрич-ні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображаютьелементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народногомистецтва і всій слов’янській міфо-логії.

Різноманвтні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображалиуявлення нашіх предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. Наоснові стародавніх космоло-гічних символфів у народі створенна своя система назв. Це “баранячі ноги” ,”кучері” , “гребінчики”,”кривульки” , “сосонка” , “перерва” тощо.

В основі рослинного орнаменту лежить культ пок-лоніння природі, рослині. Крім поширеного символу”дерево життя” , який зображається стилізовано у формі листя або гілок, увишивках з рослинним орна-ментом популярні стилізовані зображення Берегині, використання таких мотивів, як “виноград” – символ добробуту, щасливогоодруження, “барвінок” – сим-вол кохання тощо. На зооморфних вишивках зображуються тотемічні й солярні тварини, атакож звірі, що позначають три яруси “дерева життя” . Інколи вишивальниці викорис-товують індивідуальнімотиви, які властиві баченнювізерунка певної особи. Ними можуть бути заячі та вовчі зуби, волове око, риб’яча луска тощо.

Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плу-таним хрестиком, подвійним прутиком, зубчиками, мережкою, ланцюжком тощо. Візерунки виконуються окремими швами іпоєднанням кількох швів. Вишивають переважно білими нитками, зрідка – червоними та сі-рими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами. Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометрич-ний орнамент ізстилізованими гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами.

Основні кольо-ри білий, коралово-червоний, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, знизуван-ням, гладдю. Для вишивок Закарпаття характерний мотив “криву-ля” у різних технікахвиконання. Переважає техніка “заволікання” і вишивання хрестиком, частовикорис-товується вирізування та гаптування.

Кольорова гамавишивок широка червоне поєднується з чорним, при цьому виділяється один зкольорів ; поширені як бі-лі, так і багатокольорові орнаменти. Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушни – кам – старовинним оберегам дому, родини. У давни-ну рушник, вишитийвідповідними візерунками-симво-лами, був неодмінним атрибутом багатьохобрядів : з рушником приходили до породіллі вшанувати появу нової людини, зустрічали, і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в ос-танню путь, прикрашали, образи та накривали хліб на столі.

Крім обрядового значення, рушники мали і чисто практичне застосування. Відповідно до функ-цій, які вони виконували, рушники мали свої назви. Наприклад, для втирання обличчя і рук – утирач, посуду і стола – стирок, для прикрашення образів – покутник, для шлюбних