У великому вбранні



Писахов, Степан Григорович В 1923 році проїхав по Пінезі, по Мезені, збирав зразки народної творчості для Північного відділу Всесоюзної сільськогосподарської виставки Вмоскве. Сіло Сура на Пінезі. Престольне свято в селі.

На квартирі розбираю свій багаж – Маменька, глянь до, глянь до!

Анка Погостовска у великому вбранні йде – Анка? Андели, андели, Анка Погостовска – так у великому вбранні! Так чи зуміє виступити, чи зуміє гунушки зробити? – Сделат, маменька, сделат, оногдись робила, дак добре вийшло Не удержався, виглянув у вікно.

Дівиця

в стародавньому червоному штофнике, у парчевій коротенько, у високій золотій пов’язці на голові перебиралася через тин.

Для збереження штофник високо підібрала – Що вас так дивує Анка Погостовска? – А те й дивує, що дівка з бідного життя. Убрання взяло на одеванье – відпрацьовувати нать буде.

А у великому те вбранні в перший раз іде. А ти подешь нашу Петровщину дивитися?

Коли подешь, дак не проклаждайся, спізнитися кначалу. Нашвидку згорнув свої речі. Поспів до початку.

На місце Петровщини сходилися дівиці в більших убраннях: кольорові шовкові сарафани, парчеві коротеньки,

високі золоті пов’язки на головах дівиць, у молодух яскраво червоні шовкові косинки на голові зав’язані кустишками – широким бантом над особою.

Стародавні шовкові шалі перекинуті на руку, у руках біленькі хусточки. Білі пишні рукави перев’язані стрічками. Білизна рукавів підкреслює переливчасту яскравість золота й стародавнього шовку Запитав у баби: – Бабуся, я не спізнився? – Відв’яжися, сбивашь дивитися. – Обернулася до мене, оглянула й уже ласковее заговорила: – Ти в Теклі Онисимівни зупинився?

Кажуть, ти симальщик.

Ну, дак не спізнився. Бач, тільки зібралися. Расшипериваться почали, потім телеса встановлять, личка зроблять, гунушки зроблять, тогди й підуть.

Так ти сам дивися й мені не заважай Дивлюся, як не дивитися! Перед очами – живе минуле – XVII століття! Дівиці “расшиперивались”, розправляли вбрання.

Тітки допомагали щосили: обсмикували, розправляли сарафани, збивали рукава, розправляли стрічки Велике вбрання не проста забава, ця велика справа. “Расшиперились”. Почали “телеса встановлювати”: випрямилися, як те ледве рушили себе – і телеса встановлені. Це не по команді “сумирно”, це по команді “струнко”, тільки команда не вимовлена. “Личка зробити”, “гунушки зробити” дівиці вчаться перед дзеркалом.

І отут всі умеючи “зробили” спокійні особи – ледве врочисті й посмішку – ледве примітну, зм’якшуючу врочистість. Готові! Моя сусідка баба завмерла в урочистому очікуванні.

Втім, не одна вона, всі ми завмерли перед “дійством”. Який те непомітний знак – і дівиці ледве колихнулися й поплили И раптом дощик частий, дрібний, квапливий. Ми не помітили, як набігла хмара, – нам було не до того.

Баби всполошились: – Охти мнеченьки, що дівкам робити? І фасон збити не можна, і вбрання мочити нельзя. Дівки питання вирішили просто: поділ на голову – і під навіс. Анка Погостовска витримала іспит. І кумоньки, і тітки, і сусідки визнали: – Добре Анка йшла, як і не перьвоучебна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

У великому вбранні