Твір роздум: Моральна проблематика військової прози



Війна… Страшне, як сама смерть, слово. Навіть страшніше, якщо пам’ятати, що смерть для кожної людини – природне, неминуче закінчення життя, а війна – жахаюче нещастя, викликуване злою волею людей. П’ятдесят років минуло з тих пір, як замовкли громи Великої Вітчизняної війни, а народ наш не перестає оплакувати втрату.

Немає в нашій країні жодної сім’ї, з якої б війна не віднесла чиєсь життя або не скалічила когось кулями й осколками. Неможливо забути це:

Їхніх імен шляхетних ми тут перелічити не зможемо, так їх багато під вічною охороною граніту. Але знай, що слухає цим каменям, ніхто не забутий і ніщо не забуте…

Ці скорботні й урочисті слова висічені на меморіальній плиті в Ленінграді.

Війна радянських людей з фашистськими агресорами була одночасно й боротьбою ідей. Видатну роль зіграла в роки війни радянська література. Вона стала літературою однієї теми – теми війни, теми Батьківщини.

Уже в перші дні війни в “Правді” друкується нарис М. Шолохова “На Доні”. Із цього моменту нариси й публіцистичні статті стали переважними жанрами

в його творчості. Автор показує моральну перевагу радянських людей над ворогом, малює образ не зломленої стражданнями людини, що зберегли те, що робить його непереможним, – живу, дихаю, ясно мислю, гостро почуваю й спостерігаю. “Наука ненависті” М. Шолохова – це реальна історія одного фронтовика, з яким звів його випадок. Письменник не побажав замикатися в рамки приватної долі – він створив добуток, у якому художньо узагальнив моральний досвід народу й суворі уроки військового лихоліття, роздуму самого письменника про російських людей, що викликали замилування всіх чесних людей землі своєю стійкістю й мужністю, красою й величчю душі.

Нелегко далася “наука ненависті” героєві оповідання лейтенантові Герасимову.

Загартований у боях, який вкусив повну міру стражданні, він спокійно й стримано ділиться своїми думками зі співрозмовником: “На такому бруску, як війна, всі почуття відмінно вигострюються”. Від його слів віє силою й спокоєм, у них таїться досвід народу, що випробував тяготи війни. Герасимов не тільки себе має на увазі, але й “усіх нас”, коли говорить про ненависть до фашистів і про любов до Батьківщини.

Проблема героїзму під час війни також є вирішальної, головної у творчості письменника В. Бикова. Сміливість, відвага, презирство до смерті – от ті основні якості, який визначається достоїнство воїна. У повістях Василя Бикова “Журавлиний лемент”, “Фронтова сторінка” ми не побачимо ні грандіозних танкових боїв, що не вирішують операцій. Свою увагу він приділяє внутрішньому світу людини на війні, прагнучи правдиво й художньо вірно показати велич духу людей, джерела їхнього нечуваного героїзму.

Автор від повісті до повісті вертається до хвилюючих його думок, розвиваючи їх і поглиблюючи, і просуваючись, таким чином, усе далі й далі в рішенні центральної для всього його творчості проблеми – проблеми героїзму. Героїка у В. Бикова відрізняється від тих устояних подань, які, на жаль, властиві поверхневому розумінню подвигу. Героїзм в автора начисто позбавлений зовнішнього блиску, ефектної красивості, “героїчного” ореола. Письменника цікавить “душа” подвигу – моральність.

Не просто вистояти й перемогти, але вистояти, перемогти й залишитися в цій жорстокій, нелюдськи важкій боротьбі людини, проти фашизму і його виконавців, яких Гітлер звільнив від совісті, людяності й навіть елементарної життєвої моралі, не тільки силу зброї, але й силу переконаності в правоті своєї справи, – от головне для героїв добутків В. Бикова.

Два типи життєвого поводження, джерела героїзму, ціна подвигу й ганебний фінал зрадництва – от головні проблеми, що розкриваються через образи двох героїв повісті В. Бикова “Сотників”. У своєму добутку автор висловлюється прямо й недвозначно, показавши, до чого приводить у цій найжорстокішій безкомпромісній боротьбі, що вів з фашистами радянський народ, найменша поступка, найменший моральний компроміс, найменший відступ від моральних норм нашого суспільства. Рибалка – сміливий боєць, коли за його спиною стоять свої.

Виявившись же один на один з ворогом, він іде на зрадництво й убивство свого товариша.

Сотників – скромна, непомітна людина, без усяких зовнішніх ознак героя, незвичайної особистості. Поранений, хворий, знівечений, він у хвилину рішучого вибору виявився сильніше Рибалки. Трагічній силі обставин він протиставив свою волю, моральну безкомпромісність, залишаючись у самих нелюдських умовах людиною. Сотників гине.

Він – герой. Тому що смерть його – це приклад для тих людей, що зібралися в місця страти. Приклад мужності, стійкості, самовідданості в боротьбі з ворогом.

Приклад людського достоїнства. Він не розгромив ворога, але залишився людиною. Його стійкість виглядає як подвиг в очах тих декількох десятків людей, які з’явилися свідками його останніх хвилин і на чиїх очах шукав свій шлях до порятунку Рибалки.

Кожний зробив свій вибір.

Зробив свій вибір і партизан Левчук, герой повісті “Вовча зграя”, з ризиком для власного життя рятує від “хижої” зграї карателів чужої дитини й у жорстокій боротьбі з фашистами стверджуючий себе у високому званні Людини. В “Вовчій зграї”, воскрешаючи ще одну сторінку героїчної боротьби народних месників у тилу ворога, В. Биков, як і в попередніх своїх добутках, прагне показати ті моральні компоненти духовного світу людини, ті грані характеру, ті найтонші рухи душі, які в остаточному підсумку визначать його поводження в тій або іншій ситуації, обумовлюють силу й слабкість, героїзм або зрадництво в найтяжку хвилину випробувань. В образах своїх героїв В. Биков показав простих радянських людей, на плечі яких всією вагою лягли події Великої Вітчизняної війни і які непохитно й мужньо винесли всі, які випали на їхню частку випробування.

У подвигу є дивна, щаслива властивість: він дарує особливі години, думки й спогади людству, години, які з небувалою силою оголюють братерство людей і злочинну безглуздість загарбницьких війн.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір роздум: Моральна проблематика військової прози