Твір: опис картини В. Полєнова «Золота осінь»

Твір: опис картини В. Полєнова «Золота осінь»

Опис теми: Наступила пора золотий осіни. Нам відкривається гарний вид, чудовий пейзаж. Ріка робить поворот, ліс уздовж берега покритий осінньою позолоттю.

Хмари в небі ще купчаста й білосніжні, а погода дарує тепло що йдуть деньков жіночого літа. Опис пейзажу в картині В. Полєнова «Золота осінь».

У багатьох своїх утворах художник В. Д. Полєнов зображував Батьківщину й ріку Оку. Біля її йому призначено було прожити чимало років творчості, улюбленої роботи й натхнення, джерелом якого служила місцева природа. Їй художник не переставав захоплюватися, ні у своїх листах, ні у своїх роботах. Картина «Золота осінь» квінтесенція цієї любові й видно, що частина душі автора назавжди застигла в добутку, наповнюючи його теплотою й м’яким внутрішнім світлом

Дивно соковито і ємко передані кольори й фарби — чарівництво проникнуло в плавні лінії й вигини водної гладі, у небеса, що нависають над пагорбами, у ліс і купол церківки, пожвавлюючи й роблячи все це об’ємним і сьогоденням. Строга пишнота околиць у берегів Оки притягає погляд — тепло останніх осінніх днів, здається, стікає з полотна й розливається по залі. Сонячні зайчики й відблиски від води змушують жмуритися й посміхатися, згадуючи такі ж дні зі свого життя. Пагорби, обкреслені м’якими, текучими лініями, повільно зникають, розчиняються в безмежній далечіні. І тільки крихітна частина величезної рівнини попадає у відбиток художника — і ріка, і дерева, і громади пагорбів, немов мазки якоїсь великої іншої картини

Осінь на ній ще тільки-тільки прокидається, вона ще не дихнула на дерева й багато хто з них ще в літньому одязі, лише деякі перемінили розцвічення. Золото й багрянець тепер живуть своїм життям, розбавляючи зелень і додаючи принадності мерехтливий у променях сонця бережу. Маленька лісова дорога кличе за собою в ліс, де ще цвітуть останні квіти, пахне травою й хвоєю, і від землі виходить останнє тепло. Дивлячись на цю картину, хочеться забути на секунду про справи й проблеми, розчинитися в ніжній красі й гармонії, подумати про плавний і неквапливий плин життя, що так далека від сьогоднішніх киплячою енергією міст