Тема росії у творчості А. Блоку
Твір по літературі: Тема росії у творчості А. Блоку
Росія, її історичні долі, світлі й темні сторони народної душі – все це хвилювало поетів і письменників протягом багатьох поколінь. Росія народна, природна з її історією, традиціями, нерозкритим, але величезним духовним потенціалом давала мужність і надію на майбутнє
У творчості А. Блоку тема Росії – одна із самих головних. Всі його вірші пронизує одне почуття безоглядної любові до рідної країни:
Дай притулок ти в далечінях неосяжних!
Як і жити й плакати без тебе… –
Так
У віршах А. Блоку Росія з’являється багатобічної, багатоликої. Наприклад, у ранньому вірші “Русь” вона – таємнича, казково прекрасна країна
З болотами й журавлями
И с мутним поглядом чаклуна…
Росія заворожує, зачаровує, але й сама вона зачарована.
Росія, як пані Катерина, у владі чаклуна. У пізній поемі “Відплата” А. Блок знову повернеться до цієї теми, говорячи вже про конкретну історичну особу – Победоносцеве:
Він чудовим колом окреслив
Росію, заглянувши їй в очі
Скляним поглядом чаклуна
Але Росія – не тільки загадкова, зачарована країна. Це й цілком реальна “убожіючи Росія”, з “вутлим” житлом і вітром “у голих прутах”. Життя, повсякденна й неприкрашена, повна щемливої туги.
Російський національний характер проявляється в конкретних і дуже сумних долях (вірша “За труною”, “Приниження”, “На залізниці” і інші).
Ще одна дуже важлива сторона образа Росії – простір і воля. Образ Росії-Циганки стає втіленням кипучої й вільної стихії, що окриляє душу захватом розпачу й загибелі. Росія – “дикої вільності сестра”, врода її – “розбійна”, поривши до заколоту, бунту, – суть її образа
Слід зазначити, що в трактуванні образа Росії А. Блок продовжує традиції російської літератури XIX століття: Лермонтова (вірш “Росія”, 1808), Некрасова (“На залізниці”, 1910), однак у кожному з віршів є своє, неповторне
У пізніх добутках А. Блоку тема Росії дається в історичному висвітленні. Поворотний пункт у цьому плані – знаменитий цикл “На поле Куликовом”. Росія тут розуміється як нерозривний зв’язок минулого й сьогодення.
Почуття батьківщини зливається з почуттям майбутнього. Характерно, що в цьому циклі незримо присутній гоголівський образ необгонимой трійки. Відштовхуючись від нього, А. Блок створює динамічний образ країни, спрямованої вперед, в “далечінь століть”:
ПРО, Русь моя! Дружина моя! До болю
Нам ясний довгий шлях!..
И вічний бій! Спокій нам тільки сниться
Крізь кров і пил…
Летить, летить степова кобилиця
И мне ковила…
И немає кінця…
Любов до батьківщини в цьому циклі представляється чимсь заповітним, таємним. “Дружина”, – говорить Блок про Росію. Це – найближча людина, “половина”, що дається на весь шлях життя, яким би важким він не був. З Росією, як і з улюбленої, в А. Блоку зв’язане все – “життя або смерть, щастя або погибель”. Образ її одухотворений, висока: “світла дружина”, “на щиті Твій лик нерукотворний світлий назавжди!”
Батьківщина, її історія, її народ можуть навчити героя “бути світлим”, мужньо дивитися в особу “страшному миру”, “стояти на стражі”, очікуючи великих подій. У той же час у циклі відчувається хвилювання за долю країни. “Перелякані хмари”, “захід у крові” – у цих образах, повних експресії, втілюється відчуття тривоги. Не зрячи в героя “із серця кров струменіє”. Зв’язок з Росією кревна, нерозривна, але трагічна
Блоковское розуміння Росії, її минулого, сьогодення й майбутнього – трагічне й дуже особисте, ліричне. У грудні 1908 р. А. Блок писав К. Станіславському: “…коштує переді мною моя тема, тема про Росію… Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя”.