Тема поета й поезії у творчості Пастернаку



Міркуючи Про природу поетичної творчості, В. Пастернак писав: “Сучасні плини уявили, що мистецтво – як фонтан, тоді як воно губка. Вони вирішили, що мистецтво повинне бити, тоді як воно повинне всмоктувати й насичуватися. Вони порахували, що воно може бути розкладене на засоби виразності, тоді як воно складається з органів сприйняття.

Йому варто завжди бути в глядачах і дивитися всіх чистіше, восприимчивей і верней, а в наші дні воно пізнало пудру, убиральню й показується з естради”. Той же образ розгортається в одному з ранніх віршів

поета:

Поезія! Грецькою губкою в присосках Будь ти, і меж зелені клеєнням Тебе б поклав я на мокру дошку Зеленого садового ослона

Б. Пастернак – повна противоположностьв. Маяковському. Саме прагнення вбирати, усмоктувати фарби природи В.

Маяковському чужо, адже в природі він бачить лише матеріал, що бідує в обробці (“Її чи Казбек перешкодить – зрити!”). І поезію В. Маяковський порівнює зі знаряддям, зі зброєю, з виробництвом, починаючи від бунтарського кастета й кінчаючи багнетом, заводом, видобутком радію. Б. Пастернак же дає їй по перевазі “природні” визначення:

Це – круто свист,

що налився, Це – клацання здавлених крижинок Це – ніч, що леденить аркуш, Це – двох солов’їв двобій

В. Маяковський ставить поета в один ряд з робітником, інженером, політичним діячем, тоді як В.

Пастернак звичайно розмежовує, а іноді протиставляє цього поняття По глибокому переконанню Б. Пастернаку, поезія – прямий наслідок життя. Художник не видумує образи, а черпає їх на вулиці, допомагаючи творчості природи, але ніколи не підмінюючи його своїм втручанням

Бувало, сніг несе вкрутую, Що тільки в голову прийде Я сутінком його грунтую Свій будинок, і полотно, і побут

Зародження мистецтва в надрах природи – улюблена тема Б.

Пастернаку. Поезію народжує саме життя, поет же в найкращому разі – її співучасник, якому залишається тільки підглядати й дивуватися, збираючи готові рими в підставлений зошит. Звідси таке поширення літературних термінів у пейзажах Б.

Пастернаку:

Для цієї книги на епіграф Пустелі сипнули… Кличте це як хочете, Але всі навкруги, що одяг ліс, Біг, як повести развитее, И усвідомлював свій інтерес

У пізній ліриці Б. Пастернаку трактування теми поета й поезії трохи видозмінюється. Ідея морального служіння тут переважає треба всім прочим. Якщо раніше в його эстетических поданнях центральне місце займав образ ” поезія – губка “, то тепер, не скасовуючи першого, звучить інший мотив:

Ціль творчості – самовіддача, А не галас, не успіх Ганебно, нічого не значачи, Бути притчею на вустах у всіх

Одночасно До кінця життя у творчості поета звучить на повну силу думка про те, що його історичне призначення виконане. Звідси надзвичайно світла тональність його пізньої лірики, незважаючи на трагедійність окремих віршів, і почуття довіри до майбутнього. За піввіку творчості у віршах Б. Пастернаку багато чого мінялося, перебудовувалося.

Але ряду ідей, принципів, пристрастей він залишався вірний до кінця. Одне з таких глибоких переконань Б. Пастернаку полягало в тім, що щире мистецтво завжди більше самого себе, тому що свідчить про велич життя, про невимірну цінність людського існування


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Тема поета й поезії у творчості Пастернаку