Тема батьківщини й нової людини в лірику маяковського
Твір по літературі: Тема батьківщини й нової людини в лірику маяковського
З першим віршем Маяковського я познайомилася в п’ять років. Мама прочитала мені «Що таке добре й що таке погано?». Я дотепер пам’ятаю багато рядків з нього. Сотні яскравих рядків поета з його віршів увійшли в нашу розмову, у наше життя, зробилися народними приказками
Маяковський був своєрідної й досить цікавою особистістю. «У ньому сконцентрувалися весь біль і вся радість працюючої людини, ненависть до царату, буржуазії, імперіалістичній війні; віра
Про любов до Батьківщини й про щастя бути її сином, громадянином, учасником її творчих здійснень і розквіту остання із закінчених поем Маяковського — «Добре!». Вона про любов і щастя, добутих «у працях і бої». Поема «Добре!» являє собою гімн соціалістичної революції.
У Маяковському жила велика любов сина до соціалістичної батьківщини. Поет був і залишається в наших серцях справжнім бійцем. Достоїнство своїх віршів і поем він перевіряв, зустрічаючись із народом.
Він багато їздив, і ці сотні поїздок були для нього
Всієї його справи й думки були спрямовані в майбутнє. Владимир Маяковський хотів бути й став пророком і прапором революції
Творчість Маяковського після Жовтня наповнено могутньою, непереможною любов’ю до життя. У нього міцно входить тема радості. «Радості пий! Співай!
У жилах весна розлита!» («Наш марш»). Почуття радості не тільки не слабшає у віршах поета двадцятих років, навпроти, воно стає повніше, глибше. Це щастя злиття з народом: —
Я щасливий, що я цієї сили частка
Це й радість дарувати людям краще, чим володієш сам, — свою працю, і тим самим робити їхнє життя богаче й счастливее:
Я
Себе
Радянським почуваю
Заводом вирабативающим щастя
Це замилування красою життя:
Радість пре. Не для вас
Чиприділити нам?! Життя прекрасне й
Дивна
Одне з найбільш понравившихся мені віршів — «Оповідання про Кузнецкстрое й…». У ньому показаний не один якийсь герой, а масовий героїзм. У вірші відбитий той охвативший мільйони людей трудовий ентузіазм, якого ще не знала історія.
Тому й героєм вірша є не оповідач, а колектив. Ми не бачимо самого будівництва. Маяковскии говорить про людей, що тільки приїхали на новобудову, щоб спорудити в глухомані чудесне місто-сад. Люди ще тільки готуються до праці, спереду величезні труднощі, але вже зараз їхнє життя — під відкритим небом, у вогкій вогкості, впроголодь — щоденний подвиг. І всі ці позбавлення, незручності вони переносять, спонукувані не спрагою особистої наживи, а глибоким розумінням величі мети:
Сливеют губи
З холоду, але губи
Шепотять у лад: «Через чотири
Року тут
Буде місто-сад!»
Поет підтримує це починання. Він упевнений, що ніякі перешкоди й позбавлення не зломлять їхньої волі кпобеде.
Я знаю — місто
Буде, Я знаю — саду
Цвесть, Коли
Такі люди в країні радянської є!
Я думаю, що Маяковський у цьому вірші хотів показати нової людини, людини майбутнього
У його поданні це був чесний, глибоко відданий ідеї, здатний на самопожертву людин, громадянин країни
Маяковський вірить у майбутнє країни. В «Жовтневій» поемі ми це відчуваємо. Розповідаючи про важкі роки молодої республіки, автор поступово переходить до образа Батьківщини, «землі, що завоював і напівживу виняньчив». Тут автор поглиблює свою думку про те, що жити окремо від всіх не можна, що кожна особистість невіддільна від народного життя
У наші дні Маяковського знають практично всі, знають, що він і зараз із нами «живе». Його книги живуть, «борються» і світять нам. І ім’я Маяковського, його слова ніколи не забудуться