Тема батьківщини й нової людини в лірику маяковського

Твір по літературі: Тема батьківщини й нової людини в лірику маяковського

З першим віршем Маяковського я познайомилася в п’ять років. Мама прочитала мені “Що таке добре й що таке погано?”. Я дотепер пам’ятаю багато рядків з нього. Сотні яскравих рядків поета з його віршів увійшли в нашу розмову, у наше життя, зробилися народними приказками

Маяковський був своєрідної й досить цікавою особистістю. “У ньому сконцентрувалися весь біль і вся радість працюючої людини, ненависть до царату, буржуазії, імперіалістичній війні; віра

в перемогу революції й соціалізму; найбільша любов і повага до Леніна”.

Про любов до Батьківщини й про щастя бути її сином, громадянином, учасником її творчих здійснень і розквіту остання із закінчених поем Маяковського – “Добре!”. Вона про любов і щастя, добутих “у працях і бої”. Поема “Добре!” являє собою гімн соціалістичної революції.

У Маяковському жила велика любов сина до соціалістичної батьківщини. Поет був і залишається в наших серцях справжнім бійцем. Достоїнство своїх віршів і поем він перевіряв, зустрічаючись із народом.

Він багато їздив, і ці сотні поїздок були для

нього й школою життя, і “показом” його революційної поезії. Віддаючи “всю свою дзвінку силу поета” революції, Маяковський страшно ненавидів ворогів Радянської країни, Батьківщини, ненавидів обивателів, міщанство. Всю свою пристрасть він направляв проти тих, хто нам заважає будувати й жити в молодій радянській республіці.

Всієї його справи й думки були спрямовані в майбутнє. Владимир Маяковський хотів бути й став пророком і прапором революції

Творчість Маяковського після Жовтня наповнено могутньою, непереможною любов’ю до життя. У нього міцно входить тема радості. “Радості пий! Співай!

У жилах весна розлита!” (“Наш марш”). Почуття радості не тільки не слабшає у віршах поета двадцятих років, навпроти, воно стає повніше, глибше. Це щастя злиття з народом: –

Я щасливий, що я цієї сили частка

Це й радість дарувати людям краще, чим володієш сам, – свою працю, і тим самим робити їхнє життя богаче й счастливее:

Я

Себе

Радянським почуваю

Заводом вирабативающим щастя

Це замилування красою життя:

Радість пре. Не для вас

Чиприділити нам?! Життя прекрасне й

Дивна

Одне з найбільш понравившихся мені віршів – “Оповідання про Кузнецкстрое й…”. У ньому показаний не один якийсь герой, а масовий героїзм. У вірші відбитий той охвативший мільйони людей трудовий ентузіазм, якого ще не знала історія.

Тому й героєм вірша є не оповідач, а колектив. Ми не бачимо самого будівництва. Маяковскии говорить про людей, що тільки приїхали на новобудову, щоб спорудити в глухомані чудесне місто-сад. Люди ще тільки готуються до праці, спереду величезні труднощі, але вже зараз їхнє життя – під відкритим небом, у вогкій вогкості, впроголодь – щоденний подвиг. І всі ці позбавлення, незручності вони переносять, спонукувані не спрагою особистої наживи, а глибоким розумінням величі мети:

Сливеют губи

З холоду, але губи

Шепотять у лад: “Через чотири

Року тут

Буде місто-сад!”

Поет підтримує це починання. Він упевнений, що ніякі перешкоди й позбавлення не зломлять їхньої волі кпобеде.

Я знаю – місто

Буде, Я знаю – саду

Цвесть, Коли

Такі люди в країні радянської є!

Я думаю, що Маяковський у цьому вірші хотів показати нової людини, людини майбутнього

У його поданні це був чесний, глибоко відданий ідеї, здатний на самопожертву людин, громадянин країни

Маяковський вірить у майбутнє країни. В “Жовтневій” поемі ми це відчуваємо. Розповідаючи про важкі роки молодої республіки, автор поступово переходить до образа Батьківщини, “землі, що завоював і напівживу виняньчив”. Тут автор поглиблює свою думку про те, що жити окремо від всіх не можна, що кожна особистість невіддільна від народного життя

У наші дні Маяковського знають практично всі, знають, що він і зараз із нами “живе”. Його книги живуть, “борються” і світять нам. І ім’я Маяковського, його слова ніколи не забудуться