Стрижнева тема творчості А. И. Солженицина — протистояння людини силі зла

В оповіданні «Матренин двір» автор зобразив народний характер, що зумів зберегти себе в страшній смуті XX століття. «Є такі природжені ангели, вони начебто невагомі, вони сковзають як би поверх цієї рідоти», анітрошки в ній не потопаючи, навіть чи стосуючись стопами її поверхні?.. Це — праведники, ми їх бачили, дивувалися («диваки»), користувалися їхнім добром, у гарні хвилини відповідали їм тим же, вони розташовують, — і відразу поринали знову на нашу приречену глибину». У чому суть праведності Матрени?

У житті не по неправді.

Вона поза сферою героїчн або виняткового, реалізує себе в самої що ні на є повсякденний, побутової ситуації, випробовує на собі всі «принадності» радянського сільського життя 1950-х років: проробивши все життя, змушена клопотати про пенсії не за себе, а за чоловіка, що пропав з початку війни. Не маючи можливості купити торф, що добувається скрізь навколо, але не продається колгоспникам, вона, як і всієї її подруги, змушена брати його тайкома.

Створюючи цей характер, Солженицин ставить його в самі повсякденні обставини колгоспного життя 1950-х років з її безправ’ям і гордовитою зневагою до звичайної

людини Праведність Матрени складається в її здатності зберегти своє людське й у настільки недоступні для цього умовах Але кому протистоїть Матрена, у зіткненні з якими силами проявляється її сутність? У зіткненні з Фаддеем, чорним старим, уособленням зла. Символичен трагічний фінал оповідання: Матрена гине під поїздом, допомагаючи Фаддею перевозити колоди від її ж власної хати. «Всі ми жили поруч із нею й не зрозуміли, що вона є той самий праведник, без якого, по прислів’ю, не коштує село.

Ні місто. Ні земля наша».