Специфіка вивчення біографії письменника в старших класах

Вивчаючи життєвий і творчий шлях письменника в старших класах, необхідно враховувати знання, придбані учнями раніше, органічно вводити їх у новий навчальний курс. Тут важко визначити якісь постійні методи, прийоми й форми роботи, тому що кожний письменник – неповторна особистість, що має потребу в окремому підході Дослідження біографічного матеріалу можна вести такими шляхами: 1) спочатку розглядається біографія письменника, а потім його творчий шлях; 2) біографія письменника розглядається одночасно з його творчістю; 3) біографія розглядається

частково, незалежно від того, перший або другий шлях дослідження біографічного матеріалу вибраний Ці шляхи окреслюють укладачі програм, де в анотації зазначений: “Життєвий шлях письменника”, “Життєвий і творчий шлях письменника”, “Біографічний нарис”, “Короткі відомості про письменника” і др. Біографічний матеріал варто підбирати по рубриках, а потім використовувати в тій логічній послідовності, якої вимагає тема 1. Портрет письменника (картини, гравюри, ілюстрації, фотографії й т. п.). Видавництво “Мистецтво” випустило альбом “Український живопис” (К. , 1985; 100 вибраних добутків), де представлені портретні роботи відомих художників – О.

Мурашка, А. Монастирського, Ф. Кричевского, О. Шелконенко, М. Божия, К. Філатова й ін. Раніше це видавництво випустило комплекти портретів: “Класики закордонної літератури” – художники В.

Сокіл і И. Шевцов; “Прогресивні письменники капіталістичних і країн, що розвиваються,” – художник В. Васянович. Учителеві необхідно знати, з якими портретами учні вже знайомі. Для систематизації матеріалу необхідно його планування й у середніх, і в старших класах. Пропонуємо фрагмент календарно-тематичного плану, що становить Учитель
на початку навчального року. У розділі “Наочність” фіксуються відомості про портрети, репродукції, фотографії, гравюрах і т.

П. Записуються кілька найвідоміших назв, оскільки під час планування ще важко остаточно визначити кількість потрібних для кожного уроку портретів Як би не використовувався на уроці портрет, головне – доречне, гармонійне об’єднання його з темою уроку. На завершальному уроці доцільно провести виставку портретів, до яких зверталися протягом вивчення теми. Це допоможе закріпити й систематизувати добуті знання Портрет по-справжньому “заговорить” на уроці, якщо підібрати до нього цікавий додатковий матеріал. Наприклад, до портрета И.

Тургенєва роботи И. Рєпіна (1874) підійде словесний портрет письменника, що залишив нам теоретик анархізму, князь П. Кропоткин: “Зовнішність Тургенєва добре відома. Він був дуже гарний: високий на зріст, міцної будови, з м’якими сивими кучерями.

У його очах світився розум, і вони не були позбавлені гумористичного вогника, а манери… він відрізнявся простотою й відсутністю афектації”. Матеріал для додаткового повідомлення можна знайти й у художніх творах. Так, в оповіданні “Велетні” А. Куприн зображує фігуру видатного сатирика М.

Салтиков-Щедріна: “Гимназийний Учитель
росіянці граматики й літератури пан Костика, повернувшись у поганому настрої додому, улаштував іспит Пушкіну, Лермонтову, Гоголю, Тургенєву, Достоєвському, звертаючись до їхніх портретів, і виставив усім їм негативні оцінки. І раптом його очі зустрілися із гнівними, розширеними, майже безбарвними від болю очами – очами людини, що, високо здійнявши величну бородату голову, уважно дивився на Костику.

Спалий плед покривал його плечі – Ваше високоблагородіє… – замурмотав Костика й весь холодно й мокро затремтів И почувся хрипкий, грубуватий голос, що проговорив повільно й понуро: – Раб, зрадник і… И потім роздратовані вуста Щедріна сказали ще одне страшне, погане слово, що велика людина якщо й вимовляє, то лише в мінути найбільшої відрази. І це слово вдарило Костику в особу, засліпило йому ока, опромінило його зіниці блискавками… Він прокинувся”. Подаємо ще кілька прикладів відбору й систематизації матеріалу до портретів письменників