Соціально — орієнтований підхід в навчально — виховному процесі школи

Концепція соціально орієнтованої освіти розглядає розвиток особистості школяра не як самостійний процес, а як закономірний результат розвитку мікросоціуму (родина, клас, референтна група однокласників, гуртки, секції та ін.). Сучасна психологія доводить неможливість становлення особистості поза суспільними зв’язками, тобто учень є соціальним феноменом. Довгий час існував конфлікт між індивідуальною спрямованістю освіти та колективною формою її реалізації. Нарешті зараз звернена увага на вирішення даного протиріччя.

Основною задачею школи є надання можливості учням одержати якісну освіту відповідно до характеру вимог навченості споживачів освітніх послуг. Тобто створюються сприятливі умови щодо розвитку необхідних компетентностей, які б дозволили випускнику школи успішно адаптуватися в соціумі. У працях науковців термін «соціалізація» розглядається як процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду в спілкуванні та діяльності на основі ціннісно-моральних орієнтирів, необхідних для виконання соціальних ролей у суспільстві.

У процесі становлення як особистість людина розкриває свою власну природу, привласнює і створює предмети культури, знаходить коло значущих для неї людей, виявляє себе перед ними. Формування особистості відбувається » в просторі зв’язків індивіда з іншими людьми. Не тільки без «значущого іншого», але й без «значущості себе» для іншого неможливий розвиток особистості» (А.

В. Петровський).

Мета освіти — Соціально зріла особистість: це людина, яка здатна панувати над випадковостями, змінювати обставини відповідно до своїх цілей, свідомо керувати собою, робити вибір і нести відповідальність за свою поведінку — за минуле, теперешнє і майбутнє (Л. І. Божович).

Особистість — це вища психологічна інстанція організації й управління своєю поведінкою, що полягшає в переборенні самого себе, у відповідповідальності за всіх інших людей та за свої вчинки по відношенню до них»

Соціально зріла особистість характеризується прагненням до самореалізації — досягнення найвищого розвитку своїх духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей у контексті своїх відносин з іншими людьми (Г. С. Костюк)

У процесі реалізації означеної педагогічної ідеї вчителі школи зосереджують зусилля на:

— виявленні соціально-педагогічних умов ефективного формування в учнів життєвої компетентності;

— визначенні основних бажань і потреб у житті дитини;

— обгрунтуванні оптимальних методів та форм навчально-виховної роботи;

— розробці та впровадженні в навчально-виховний процес програм розвитку особистості;

— проектуванні виховного процесу, спрямованого на становлення особистості;

— упровадженні ефективних форм і методів розвитку учнівського самоврядування.