“Слово об полицю Игореве” – заклик до єднання Російської землі

В основі “Слово об полицю Игореве” лежать історичні події: похід на половців в 1185 році новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, його брата Всеволода й сина Володимира. Однак автор “Слова” перетворив цей приватний, хоча й трагічний по своїх наслідках епізод російсько-половецьких війн у подію загальросійського масштабу; не випадково він призиває прийти рятуйте! не тільки тих князів, які були в цьому безпосередньо зацікавлені, тому що їхні долі могли стати об’єктом половецького набігу, але й володимиро-суздальського князя

Всеволода Велике Гніздо. Автор “Слова” наполегливо підкреслює основну ідею: необхідність єдності князів у боротьбі зі степовиками, необхідність припинення усобиц – війн між окремими феодалами, у які ворогуючі сторони втягували й половців Автор “Слова” не заперечує проти феодальних взаємин свого часу, що затверджували питому систему (з усіма пагубними наслідками роздробленості Русі), він заперечує лише проти міжусобиць, зазіхань на чужі землі (“рє моє, а те моє ж”), переконує князів у необхідності жити у світі й безумовно підкорятися старшому по положенню – великому князеві київському.

Тому

так прославляються в “Слові” перемоги Святослава Київського. Саме він звертається з докором до Ігоря й Всеволода, що отправились “собі слави искати”, саме він з гіркотою гудить “князівський непосібник”. Автор “Слова” прагне підкреслити чільне положення Святослава навіть тим, що, всупереч дійсним родинним зв’язкам, київський князь в “Слові” іменує своїх двоюрідних братів – Ігоря й Всеволода – “синами” (племінниками), а його самого автор називає їх “батьком”.

Цій же ідеї – необхідності єдності князів – підпорядковані й історичні екскурси “Слова”: автор засуджує Олега Гориславича (змінюючи на цей епітет, що докоряє, дійсне по батькові князя – Святославич! ), “ковавшего крамоли”. Він з гордістю згадує про час Володимира Святославича – часу єднання Русі, тоді, як зараз, порізно розвіваються “стязи Рюрикови, а друзии Давидови”. “Слово об полицю Игореве” – це не військова повість у власному змісті цього слова. Автор не розповідає докладно про події 1185 року, він міркує про їх, оцінює, розглядає їх на тлі широкої історичної перспективи, чи не на тлі всій росіянці історії