Шлях до себе в оповіданні “Чистий понеділок”

Людина – єдине із земних істот, наділена розумом і валею вибору. Людина постійно коштує перед вибором: як надійти? куди йти далі? Людина вільна вибирати роботу, пристрасті, захоплення, думки, світогляд, любов. Любов буває до грошей, до влади, до мистецтва, може бути звичайна, земна любов, а може трапитися так, що над усе, вище всіх почуттів людин ставить любов до батьківщини або до БогО.

В оповіданні Буніна “Чистий понеділок” героїня безымяннО. Ім’я не важлива, ім’я для землі, а Бог знає кожного й без ім’я. Бунін називає героїню

“вана”.

Вона із самого початку була дивної, мовчазної, незвичайної, начебто чужий усьому навколишньому світу, що дивиться крізь нього, “все щось думала, всі начебто в щось подумки вникала; лежачи на дивані із книгою в руках, часто опуськала її й питально дивилася перед собою”. Вана була начебто зовсім з інший світу й, здавалося, машинально читала, ходила в театр, обідала, вечеряла, виїжджала на прогулянки, відвідувала курси. Але її завжди тягло до чого більше світлому, нематеріальному, до віри, до Бога, і так само, як храм Рятівника був близький до вікон її квартири, так Бог був близький її серцю.

Вана

часто ходила в церкві, відвідувала обителі, старі цвинтарі.

І от нарешті вана зважилася. В останні дні мирського життя вана випила її чашу до дна, простила всіх у Прощеное неділя й очистилася від попелу цього життя в Чистий понеділок – пішла в монастир: “Ні, у дружин я не годжуся”. Вана із самого початку знала, що не зможе бути дружиною. Їй призначено бути вічною нареченою, нареченою Христа. Вана знайшла сваю любов, вана вибрала свій шлях.

Можна подумати, що вана пішла з будинку, але насправді вана пішла додому. І навіть її земний коханий простив їй це. Простив, хоча й не зрозумів. Він не міг зрозуміти, що тепер “вана може бачити в темряві”.