Що оспівує Тургенєв в образі Гарасима? Муму Тургенєв

Образ Гарасима – символ російського народу. У своєму герої Тургенєв показує кращі риси російської людини: богатирську силу, працьовитість, доброту, чуйність до близьких, співчуття до нещасним і скривдженим.

Тургенєв називає Гарасима “самою чудовою особою” із числа всієї прислуги. Автор бачить у ньому богатиря. Гарасим був обдарований “надзвичайною силою, він працював за четверо-справ спорилася в його руках, і весело було дивитися на нього”.

Тургенєв немов любується своїм героєм, його силою й жадібністю до праці. Він порівнює

Гарасима з молодим биком і величезним деревом, що виросло на родючій землі. Гарасим відрізняється акуратністю й відповідальністю до дорученої справи.

Він містить у чистоті свою комірку й двір. Докладний опис комірки німого небагато підкреслює його нелюдимость. “Він не любив, щоб до нього ходили”, і тому завжди замикав свою комірку на замок. Але незважаючи на свій грізний вид і богатирську силу, у Гарасима було добре серце, здатне любити й співчувати.

Багато хто із челяді побоювалися грізного двірника, знаючи його строгу й серйозну вдачу. Однак нетовариський Гарасим викликає не тільки страх,

але й повага у двірні за сумлінну працю, терпіння й доброту. “Він їх розумів, у точності виконував всі накази, але й прав свої теж знав, і вже ніхто не смів сідати на його місце в застолиці”. І в барині Гарасим викликає не тільки страх, але й повага. “Вона його дарувала як вірного й сильного сторожа”. Німий, також як і вся двірня, побоюється стару бариню, намагається їй догодити, точно виконуючи її накази. Але залишаючись вірним слугою, він не втрачає почуття власного достоїнства

Сільському мужикові важко живеться в місті. Він позбавлений спілкування з російською природою. Німий, відлюдний Гарасим самотній.

Люди уникають його. Тетяну, що полюбилася йому, видають заміж за інший. Він глибоко нещасний. І от у його темному житті з’являється маленьке світле проміннячко. Гарасим рятує з ріки бідного щеняти, вигодовує його й привязивается до нього всією душею.

Він називає собаку Муму. Вона любить Гарасима й завжди перебуває з ним, ранком вона його будить, а по ночах охороняє будинок. Вони стають близькими друзями. Любов до Муму робить життя Гарасима радісної

Бариня довідається про Муму й наказує привести її до себе для того, щоб розвіяти нудьгу. Але маленький собачка відмовляється коритися їй. Перекірлива бариня, не розуміючи як можна ослухатися її наказу, змушує позбутися від собаки. Гарасим намагається врятувати Муму й закриває її в комірці.

Але Муму видає себе гавкаємо. Нещасний кріпак змушений убити єдиного, щиро люблячого друга. Зла пані віднімає в Гарасима найдорожче, але не може зломити його силу духу й почуття власного достоїнства

У долі Гарасима Тургенєв відбив долі багатьох кріпаків. Він протестує проти кріпака гніта поміщиків. Автор виражає надію, що “німий” народ зможе дати відсіч гнобителям.