Сценарій свята
Сценарій свята народної української пісні
Ще Григорій Сковорода учив пізнавати свій народ і в ньому самого себе. Протягом багатьох століть український народ боровся за свою незалежність, за свою культуру, за своє право бути народом. І рідне слово та народна пісня не дали йому загинути. Пісні донесли до нас із сивої давнини культуру і самобутність наших пращурів. Все життя українця: від колиски і до самої смерті супроводжується піснею.
Такі вже ми є: співаємо у великій печалі і в годину душевного піднесення.
З дитинства співаєте
Дні дитинства, наче плин води,
Проліта дитинство, так у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам’ять зостається назавжди.
Тож на сьогоднішньому святі української народної пісні для вас співає лауреат міської літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького народний вокальний ансамбль “Калина” Білоцерківської міської ЦБС худ. керівник Олександр Давиденко.
(Укр. нар. пісня “Гуляє козак весілля”.)
Українська пісня! З давніх-давен пісня виражала радість і смуток,
Хто не був зачарований нею?
Багато прислів’їв і приказок витворив наш народ про пісню:
Пісня – то душа народу
Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину.
Хто співає, той журбу проганяє.
Найдорожча пісня з якою мати колисала.
Українська пісня… Ніжна, лірична, весела, жартівлива, сумна – вона викликає в душі людській найскладніші, найглибші почуття і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершини людської гідності, до людяності, до творчості.
Наша пісня живить український дух! Доки живе пісня, доти живе і народ.
Пісне! Велична рідна пісне!
В тобі є все: і древня наша слава,
Володимира хист і мудрість Ярослава,
І наших прабатьків ворогування злісне.
І Богдана розвага,
І Богуна відвага
І Дорошенка розум, і хитрощі Мазепи,
І гомін гір, і блискіт зір,
І шум лісів, і розмова степу.
І материна любов, і жар палкий кохання
За свободою жаль і мрії про свободу.
І весь наш біль, всі наші сподівання.
Ти – дзеркало душі. Країни та народу!
( “Ой ти, місяцю”- укр. народна пісня)
Багата і образна символіка української народної пісні: хлопця називали соколом, місяцем, серденьком, орлом сизокрилим, голубом. А дівчину закохану в образі зозулі, зіроньки, калини – символу вроди і кохання.
Микола Гоголь говорив, що дзвенить піснями Україна, бо народні пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Яке ж це диво-дивне – народна пісня. І яку силу таїть вона в собі! Через усі війни, злидні й поневіряння пісня залишається жити.
Вона нездоланна й безсмертна, як народ, що її породив.
Україна моя починається,
Там, де туга моя кінчається.
Край дороги, як пісня чаїна,
Починається Україна.
Україна моя починається
Там де доля моя усміхається
І як пісня, як спів солов’їний, не кінчається Україна
( пісня -“Очі сині та сині…”)
Пісні, які склав народ, передаються із уст в уста і називаються народними. Вони дуже різноманітні за своїми жанрами: трудові, обрядові, календарні, колискові, весільні, похоронні, історичні, баладні, козацькі, чумацькі тощо… Народна пісня землі української – це насамперед її історія, невмирущість душі народної, це глибинний світ життя, світ надій і сподівань.
Розповідають, що якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину, одягнену у вишиту сорочку, а руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові – вінок з калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, вороги знущаються з люду.
– Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? – Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її: “Є у мене неоцінений дар, який прославить тебе на цілий світ.
Це – пісня”. Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому із ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Такого сплеску в музиці і слові
Вогню такого не передаси,
Нічим, крім пісні, посестри любові,
Криниці невичерпної краси.
Буває пісня тугою налита,
І туга душу наскрізь пропече
Бува така, що наче серед літа
Срібляста річка в синю даль тече.
Вона – любов, вона – печаль і втіха
Жива вода на виразки душі
Поки живе – убереже від лиха
Понад стежками тихі спориші.
То вже здавен:
Лиш пісню розпочни –
Її підхоплять, аж у полі тісно…
Вкраїнський хліб тому такий смачний,
Що він завжди замішаний на пісні.
(пісня – “Як служила я у пана”)
Колискова пісня… Скільки їх створив народний геній! Мати для кожного з нас, то символ усіх людських вартостей.
Матері… Все життя вони дивляться нам у слід, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам життя і щастя. І пісня наша від матерів.
Сьогодні в Києві “Просвіта” робить великий вечір по вшануванню матерів, адже у неділю відзначали День матері.
( Укр. нар. пісня “Летіла зозуля”.)
Котилась ніжно – тепла пісня
І голос лагідно тремтів…
Ми із тієї пісні вийшли
На сто доріг, в полон світів.
Пішовши з рідного порога,
У сонячні й негожі дні
Ніколи не мина нас
Мамина підмога
Проспівані тобі її пісні.
Є декілька легенд про те, чому український народ співучий. А я розповім вам ще одну притчу про те, як народилася пісня. Дівчина пустила косу в ніч, набрала в пригорщі роси і напоїла місяця. Тоді відчула, як спадає з неї одяг і голе тіло перетворюється в пісню, що тужливо обвивається навколо коханого.
З ніжності, жертовності, терпеливого її серця і народилася пісня.
Душа народу не вмре ніколи
Вона живе у пісні чарівній
Усмішка щира й сльоза джерельна
Найвища, мабуть, нагорода їй.
( пісня – “Я щаслива зроду”)
Нашу пісню називають солов’їною. І кажуть, що солов’ї навчилися співати в українців. Ось послухайте цікавий переказ. Колись солов’ї не жили в Україні, літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили.
Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час всі люди були у полі і не було чути ні музики, ні пісень. “Що то за люди живуть тут?” – подумав соловей. Настав вечір, люди поверталися з поля додому і ожила в полі, на сільських вулицях пісня. Соловей теж заспівав свою і звеселив людей.
Забувши про втому, вони так заспівали, що зачарували піснями солов’я. Полетів соловей до царського саду і там заспівав українські пісні так, що цар втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. Зачудовані солов’ї полетіли весною на Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати най чарівніші в світі пісні.
Погасли кострища стоянок
У землю пішли племена
Забрали в холодні кургани
Сокири, мечі й письмена.
Стьмяніли браслети і гребні,
Розпались намиста разки,
Що їх одягали древні
Смагляві юні жінки.
Та може мені здалося –
А час не все переміг.
В пута тяжкі клинописні
Закована з давніх-давен
В степу оживає пісня
Давно занімілих племен.
( пісня – “Чом ти не прийшов”)
Народна пісня – голос невсипущий
Душі людської – вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний
Не вийде з всюди сущого життя.
(пісня – “Ти до мене не ходи”)
І невмируща пісня понад часом лине
І тільки пісня… – пам’яті ясна. –
Народу нашого свічадо спадкоємне
Крізь тьму віків горить і не згаса
Людського духу вогнище священне.
( пісня – “Були в мене у коморі”)
Хочеться, щоб наша рідна пісня, легка, як сон, примарна, ніби щастя, сонячна, неначе мрія зігріла ваші серця, захопила, оповила веселковими барвами, що ними мріють весни, плаче осінь, марять зими і кличе літо.
Пісня українська – дивовижний скарб
Пісня українська – таїна…
Теплий легіт хвиль душу доторка,
Манить невідомістю глибина…
( пісня – “Перелаз”)
Народна пісня…
Забували її, пригадали її,
І до пісні життя повернулось.
Десь луною озвались вечірні гаї,
Десь до серця дівка пригорнулась.
( пісня – “Якби в бору не цвіла калина”)
О пісне! Від народу кров і плоть
Ти узяла, щоб лиш йому служити.
Тебе ніхто не може побороть,
Бо вільний дух твій – правдою новий.
( пісня – “Мамина сорочка”.)
Затремтіли струни у душі моїй…
Ніжна-ніжна пісня задзвеніла в ній…
Що ж то їх торкнулось? Чи проміння дня?
Чи журба і радість, і любов моя?
Пісня… вона народилася з любові до цілого світу, бо з любові до спілого вітру, до рідного слова, до зір, із туги та журби, з любові до цілого світу, бо з любові виросла мудрість людини! Тож, зустрічаймось! Вітаймося словом! Погляд в погляд!
На руку-рука! Ми приходимо в світ для любові, все, що інше – неправда гірка!
(пісня – “У добру годину”.)
Святість і вічність дарують українські пісні. Такі пісні ніколи не втратять шани і голосу не загублять свого.
Не пісня, а диво веселкове
Насотане віками.
Без пісні з рідним словом
Затвердне й хліб на камінь.
Музика згасне, а серце
Хай дзвенить піснями,
Щоб душі Ваші відкрилися добру!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...