Самійленко Володимир Іванович
Дата народження – 03 лютого – 1864 Дата смерті – 12 серпня – 1925 Співає-Лірик, сатирик, драматург, перекладач – В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив собі як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою листа, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем Народився Самійленко Володимир Іванович 3 лютого 1864р. у с. Великі Сорочинці на Полтавщині.
Батько його був поміщик Іван Лисевич, а мати – колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник одержавши в дяка, потім
Самійленко вступивши до Полтавської гімназії, якові закінчив в 1884р. У ці роки обдарований, чутливий до художнього слова юнак багато читає, робить спроби перекладати й писати. Потім з 1885р. вчиться на історико-філологічному факультеті Київського університету.
У студентські роки серйозно займається літературною справою.
У цей година обставини суспільно-політичного життя були нелегкі. Українське слово було заборонене, реакційні настрої запанували в університеті.
Страх перед репресіями уряду (першим заходом щодо студентів було виключення з університету
В еміграції В. Самійленко прагне повернутися на Україну, і дістає на це дозвіл в 1924p.
Повернувшись до Києва, працював редактором. Та здоров’я поета було підірване роками поневірянь, матеріальною скрутою. 12 серпня 1925p. його не стало. Похований В.
Самійленко в Боярці під Києвом. Поетична спадщина В. Самійленка включає ліричні й сатиричні вірші, переклади творів з російської та зарубіжної класики. Високі почуття любові до батьківщини – розкішного, багатого краю, що перебуває в неволі й злиднях, звучати у віршах циклу “Україні”, “Веселка”.
У ряді віршів В. Самійленко торкається традиційної тими ролі митця, мистецтва в суспільному житті (“Пісня”, “Елегії”, “Орел”, “Не вмре поезія”), закликає поета не замикатися в особистих стражданнях, а служити людині й людству. Розкриваючи своє кредо поета, В. Самійленко звертається до прикладу великого Кобзаря, це поезії “На роковини смерті Шевченка”, “26 лютого”, цикл “Вінок Тарасові Шевченку, 26 лютого” та ін. Роль Т. Шевченка в розвитку української мови співає натхненно розкрив у прекрасній поезії “Українська мова (Пам’яті Т. Г.
Шевченка)”, що стала широко відомим хрестоматійним твором. Яскраву сторінку поетичної творчості В.
Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика (цикл “Весна”, “Сонети”, “Її в дорогу виряджали” та ін. “Вечірня пісня” поета, покладена на музику К.
Стеценком, стала улюбленою народною піснею. Значне місце у творчості митця посідає його філософська лірика, де звучати роздуми про сенс людського буття, про вічність, плин матерії в часі й просторі, про єдність матеріального й духовного початків В. Самійленко був блискучим майстром сатири й гумору. Кращі його сатиричні твори “Ельдорадо” (1886), “Як те весело жити на Вкраїні” (1886), “На печі” (1898), “Мудрий кравець” (1905), “Невдячний кінь” (1906Поезії ” Дума-Цяця”, “Міністерська пісня”, “Новий лад” стали яскравими зразками нещадної політичної сатири.
Афористичність мови, стислість і точність вислову, куплетна форма окремих поезій надають сатиричним творам виняткової виразності й привабливості.
З успіхом виступав В. Самійленко й у жанрі драми, написавши кілька комедій, драматизованих гуморесок: “Драма без горілки” (1895), “Дядькова хвороба” (1896), “У Гайхан-Бея” (1897), а також визначну драматичну поему “Чураївна” (1894). Чимало зробив В. Самійленко і як перекладач на українську мову російської й зарубіжної класики – творів О. Пушкіна й В.
Жуковського, І. Нікітіна й М. Гоголя, Гомера, П. Бомарше, Ж.
-Б. Мольєра, Дж. Байрона, П. Беранже та ін. Діяч 6Патріоти18892Ельдорадо1886 7Слова й думки19173Мрія бюрократа 8Україні18884На печі 9Українська мова18855Патріота Іван1888 10
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...