Розробка сценарію до виступу “Ми – козачата”

Учень: Хто ж вони, козаки? Давайте спробуємо на хвилину замислитися над змістом слів “козак”, “козаки”. Що вони будять у душі?

Мабуть, у вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей. Мабуть, через віки до вас дійшов шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї.

Учень: Що говорить вам “козак” –

Це крилате горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

Учень: Козаки – це сильні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю!

За народну щасну долю.

Учень: Козак – чесна, смілива людина

Найдорожча йому – Україна!

Козак – слабкому захисник,

Цінити побратимство звик.

Козак – усім народам друг

І лицарський у нього дух.

Учень: Козак – герой народу України.

Козакувати – справа не проста.

Коли державу відбудуєм

Красою слава запалає золота.

Учень: Сьогодні у всій красі відкрилася багатовікова історія славного воїнства. Перші її рядки були написані на початку XVІ століття, а згодом розрізнені козацькі поселення у південному українському степу об’єдналися у знамениту Січ, що обрала своїм мешканням місцину біля Дніпрових порогів. Це стало видатною подією в житті українського народу.

Учень: Багато вікопомних сторінок вписало запорізьке козацтво в літопис українського народу. Багато видатних імен ватажків війська запорізького закарбувалося в пам’яті народній. Їх подвиги оспівували, їм присвячувалися пісні і думи, вони жили в легендах, ставали героями оповідань, повістей і романів, музичних творів.

Учень: А зараз час уже переходити до вистави. Ви познайомитесь із побутом. Традиціями славного війська запорізького.

Які вони були, славні воїни Січі?

На сцені козаки зі звитками (читають).

Козак: Вельмишановні гості! (уклін). Дозвольте, по-перше, привітати вас зі святом козацької слави.

Козак: А, по-друге, дозвольте зачитати деякі відомості з історії українського козацтва.

Перший: На Січі можна було зустріти різні народності. Козаками ставали українці, росіяни, білоруси, поляки, турки та інші народності.

Другий: На Січ приходили принижені, ображені і ті, кого приваблювала воля, здобич, молодецтво.

Перший: Кожному доступ на Січ був вільний за таких умов:

– Бути вільною і нежонатою людиною;

– Розмовляти українською мовою;

– Присягнути на вірність російському цареві, сповідати православну віру й пройти повні навчання.

Перший: І так, музично-драматична презентація проекту “Захисти честь своєї козацької республіки” до вашої уваги!

Під грім барабанів на сцені з Являється козацький загін на чолі з Кошовим .

Кошовий: Загін! Стій! Пісню заспівуй!

Співають козацьку пісню.

Кошовий: На відпочинок! Виставити пости! Чия черга?

Дозорний 1: Козак Сірко!

Дозорний 2: Козак Нечай!

Виступають перед Кошовим .

Кошовий: Приступити до обов’язків.

Козак: Батьку! Дозволь підкріпитися!

Кошовий: Дозволяю!

Козаки ставлять казан на вогонь, варять їжу, їдять .

Сценка “Козаки в дозорі”. Дозорні приводять дівчат до Кошового.

Дозорні: Батьку! Дівчат знайшли!

Кошовий: Як потрапили до розташування нашого табору?

Дівчата: Квіти збирали, заблудили! Проводіть нас!

Кошовий: Чи так дівчат відпустимо?

Хлопці: Ні! Викуп! Викуп!

Дівчата: А у нас грошей немає.

Хлопці: То нехай пісню заспівають!

Дівчата: Вам якої?

Хлопці: Яку знаєте!

Дівчата співають пісню.

Козаки: Хороша пісня, за душу бере. А ще якої знаєте?

Дівчата співають пісню.

Хлопці проводять дівчат.

Чується пісня. Козаки ловлять хлопця і приводять до Кошового .

Козак Сірко: (до хлопця) Не пручайся!

Козак Нечай: Батьку! Зловили, спіймали лазутчика. Пробирався до нашого табору.

Кошовий: Допит учинили?

Козак Сірко: Учинили, учинили.

Козак Нечай: Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

Кошовий: Чого ж він хоче?

Козак Нечай: Хоче, щоб його прийняли до нашого славного війська запорізького.

Кошовий: Юначе! Кого знаєш із наших народних ватажків?

Хлопець: Максима, козака-Залізняка.

Максим, козак-Залізняк, козак із Запоріжжя.

Як приїхав на Вкраїну, як повная рожа.

Зібрав війська сорок тисяч в місті Жаботині.

Обступили город Умань у гідній годині.

Обступили город Умань, поробили шанці.

Як вдарили з семи гармат у середу вранці.

Накидали воріженьків повнісінькі шанці.

Отак козак Залізняк за родину бився.

І за теє вічної слави у внуках заручився.

Кошовий: Добре. Ну, а співати ти вмієш?

Хлопець співає пісню .

Кошовий: Добре, а тепер пограйте з ним, хлопці, у наші козацькі ігри. Перевірте, чи згодиться в козаки.

“Боротьба з козаками” ( переможець Новоприбулий).

Після боротьби хлопця приводять до Кошового.

Кошовий: Мабуть, гарним козаком будеш ти, юначе! Чий ти син, як звався.

Хлопець: Я син селянина, звався Іваном.

Кошовий: Тепер твоє прізвисько… (до козаків). Хлопці, яке дасте йому прізвисько?

Козаки: Ганжа… Ганжа.

Кошовий: Так, тепер твоє прізвисько – Ганжа. Православний?

Хлопець: Православний.

Кошовий: Перехрестись.

Хлопець хреститься.

Кошовий: Російському цареві присягав?

Хлопець: Присягав.

Кошовий: Присягай служити вірою і правдою ненці – Україні.

Подає шаблю, юнак опускається на коліно, цілує шаблю, каже :

Хлопець: Присягаю служити вірою і правдою ненці – Україні!

Кошовий: Писарю! записати козака Ганжу до реєстру.

Писар записує до звитку.

Кошовий: А що засумували, хлопці? А заспіваємо нашої, козацької?

Співають пісню. Вбігає гонець, подає Кошовому звиток.

Кошовий (до писаря): Писарю, зачитайте!

Писар: “Вельмишановний Кошовий! На Вас іде великий турецький загін. Повідомляю.

Кошовий Адамас.”

Кошовий ( До гінця): Скільки день кіньми від нас турки?

Гонець: З тиждень!

Кошовий: Так ще встигнемо “зустріти” непроханих гостей, А поки розімнемося трохи.

Танець

І : Україно! Ми любимо нашу землю за все –

За оту річку невеличку і за ясні зорі.

ІІ : Чумацький Шлях над нашою головою.

ІІІ : За материнську пісню, лебедіння діток.

І V : А найбільше ми любимо нашу землю за те, що передається у спадок із покоління в покоління :

– Мрійливість;

– Працьовитість;

– Мужність;

– Пісенність.

Виконують пісню “Розпрягайте, хлопці, коней”.

Кошовий: Хлопці! По конях!

Козаки уходять.

Міністерство освіти і науки України

Макіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 86

Макіївської міської ради Донецької області

Виховний захід проведений у листопаді 2008 року

Учитель української мови та літератури

Фєсєнко Вікторія Вікторівна

Макіївка, 2008 р.



Розробка сценарію до виступу “Ми – козачата”